Облицювальна мозаїка різноманітна за зовнішнім виглядом та властивостями. Якщо не знати основних принципів оздоблення та особливостей матеріалу, не вдасться самостійно вибрати її в магазині або проконтролювати роботу плиточника. Розповідаємо про види мозаїки, правила вибору та облицювання.

ЩО ТАКЕ ОБЛИЦЮВАЛЬНА МОЗАЇКА

Будівельна мозаїка — набір деталей, зазвичай наклеєних на основу. Окремий елемент мозаїки називають чипом, матрицею, пікселем, тесерою. У статті будемо використовувати термін «чип».

Розмір чипів: від 10х10 мм до 50х50 мм і більше. Форма чипів теж відрізняється. Найпопулярніша — квадрат. Ще виробники пропонують прямокутні, круглі, багатокутні, абстрактної форми елементи. Товщина чипів варіюється в межах 3-15 мм.

Мозаїку продають листами-панно та розсипом. Найпоширеніший розмір листів — 300х300 мм.

Підкладка буває паперовою, полімерною, силіконовою. Паперову основу зазвичай наклеюють на лицьову сторону мозаїки. Після укладання папір розмочують і прибирають. Інші види підкладок клеять з тильного боку, вони залишаються на стіні або підлозі разом з плиткою.

ВИДИ МОЗАЇКИ

Основна класифікація мозаїки — за матеріалами, з яких виготовлені чипи. Мозаїка буває:

• керамічною;
• скляною;
• смальтовою;
• дзеркальною;
• кам’яною;
• металевою;
• дерев’яною.

Ще є псевдомозаїка та розсипна мозаїка. Далі про всі види докладніше.

Керамічна мозаїка

Чипи нарізають з керамічних і керамогранітних плиток, а потім наклеюють на основу. Така мозаїка буває матовою, глянцевою та рельєфною.

Керамічна мозаїка Azteca Mosa Titanium 30 Oxido, 300х300 мм, м²

Матеріали невибагливі — для догляду за покриттям раз на тиждень використовують ганчірку та миючий засіб. Термін служби облицювання — десятки років. Сфера застосування — від санвузлів до басейнів.

Скляна мозаїка

В основі елементів — скло, яке отримують з білого кварцового піску, польового шпату та оксидів металу. Чипи бувають:

• глянцеві та матові;
• прозорі та напівпрозорі;
• однотонні та різнокольорові;
• однорідні та зі складною структурою.

Скляна мозаїка не вбирає воду. У неї немає пор, тому волога не здатна проникнути всередину та зашкодити матеріалу.

Скляна мозаїка Primacolore Crystal, 300х300х12 мм, м²

Ще одна характеристика — стійкість до побутової хімії. За склом легко доглядати. Навіть у санвузлах воно роками не втрачає стартовий вигляд.

Смальтова мозаїка

Це теж скло. Тільки кольорове, непрозоре, морозостійке, ударостійке та стійке до ультрафіолету. У сировину додають солі калію та мінеральні домішки, тому воно отримує нові властивості.

Смальтова мозаїка Caramelle mosaic La passion de Beauvilliers, 327X327 мм, м²

Для споживача важливіші декоративні характеристики смальти. Мозаїка ніби світиться зсередини. Переливи кольору роблять її привабливішою та дорожчою за скляну.

Дзеркальна мозаїка

Ще один варіант скляної мозаїки. Від інших видів цей відрізняє наявність з тильного боку чипів амальгами — відбиваючого покриття зі срібла та ртуті.

Дзеркальна мозаїка Vivere, 306х306 мм, м²

Залежно від складу амальгами та структури скла, чипи бувають простими шматочками дзеркал або стилізованими під текстури:

• кристалів;
• блискіток;
• м’ятої фольги тощо.

Дзеркальна мозаїка ефектна, але вимагає кваліфікованого укладання. Перед облицюванням рекомендується протестувати чипи — дізнатися, як амальгама реагує на плитковий клей та затірку. Неякісна плитка після контакту з сумішами мутніє.

Кам’яна мозаїка

Мозаїку виготовляють з натуральних каменів. Високо цінується оздоблення з напівдорогоцінних порід. Чипи бувають полірованими, матовими, штучно зістареними.

Кам’яна мозаїка Mix mosiac Tono, 300х300 мм, м²

Серед переваг кам’яної мозаїки — міцність, довговічність, вологостійкість, стійкість до температурних перепадів. Виробники балують будь-якими формами та розмірами.

Металева мозаїка

Недешева мозаїка з високими декоративними характеристиками. Чипи зазвичай виготовляють з нержавіючої сталі та латуні. Для заможних покупців виробники пропонують колекції з дорогоцінних металів або з напиленням з них.

Металева мозаїка Intermatex Elegance Diamond, 300х300 мм, 1 лист

Металеві плитки кріпляться на гумову або полімерну підкладку. Форма чипів буває будь-якою — від квадратів до багатокутників. Тип поверхні на вибір — матова або глянцева.

Дерев’яна мозаїка

Новинка мозаїчного ринку. Чипи роблять з деревини цінних порід. Вони бояться вологи, але деякі допускається використовувати у ванній та на кухні. Наприклад, бамбукову мозаїку.

Дерев’яна мозаїка Opera Decor Wood Opera, 300х300 мм, м²

Про оздоблення кухонь та ванних кімнат мова не йде — мозаїка вимагає специфічного догляду.

Псевдомозаїка

Імітація панно з чипів. Вона схожа на мозаїку, але це плитка з відповідною текстурою та фактурою.

Псевдомозаїка:

• не підходить для оформлення криволінійних поверхонь;
• вимагає затирки з дуже високою адгезією (зчепленням матеріалів). Затирка може знадобитися тільки для плит з глибокими псевдошвами;
• виглядає не так привабливо, як оригінальна — помітні стики між плитами.

Плитка під мозаїку Edra Mosaico Iris, 200×600 мм, м²

Псевдомозаїка не замінить оригінал. Зате вона коштує дешевше, тому популярна.

Розсипна мозаїка

Мозаїку з окремих чипів роблять з будь-яких матеріалів. Розсип елементів вибирають професійні мозаїсти для створення художньо складних панно.

Розсипна скляна мозаїка WB92, 10х10 мм, 100 г

З цим варіантом працювати набагато складніше, тому більш популярна облицювання з листів. Зате розсипна мозаїка дозволяє реалізувати будь-яку дизайнерську ідею.

ПЕРЕВАГИ ТА НЕДОЛІКИ МОЗАЇКИ

Переваги мозаїки

Чим дрібніша плитка, тим менше вона залежить від форми основи. Мозаїка підходить і для облицювання плоских поверхонь, і для оздоблення округлих елементів — колон або бетонних чаш. Керамічну плитку використовують тільки для оформлення рівних або кутових поверхонь. В інших випадках або відмовляються від плитки, або ріжуть матеріал на дрібні шматки.

Мозаїка передбачає більший дизайнерський вибір. Ринок пропонує тисячі мозаїчних колекцій. У найвибагливіших споживачів завжди є можливість скомбінувати варіанти будь-яким чином. А це вже незліченна кількість дизайн-проектів. Плитка, якою б різноманітною не була, програє мозаїці і за цим критерієм.

Недоліки мозаїки

Мозаїку складніше різати, ніж плитку. Дрібноформатні вироби вимагають ґрунтовного вирівнювання поверхні. Не так вже й рідко зустрічається брак — мозаїка з «поїхалими швами». Панно зазвичай дорожче керамічної плитки або керамограніту.

ЯК ВИБРАТИ МОЗАЇКУ

В основному мозаїку використовують у санвузлі та кухні. Але завдяки характеристикам панно, вона доречна в будь-якому приміщенні.

Мозаїка у ванній та туалеті

Оптимальне рішення — повноцінна «обшивка» санвузла. Мозаїка оберігає поверхні від негативного впливу вологи та побутової хімії.

Для облицювання підходить будь-який різновид, окрім тих, які бояться агресивних середовищ. Не варто купувати дерев’яні чипи для оздоблення вологих та робочих зон. Підлоги не варто декорувати слизькими матеріалами — скляна мозаїка не підходить для підлогового облицювання. Хоча це не мінус, якщо покласти на підлогу гумовий килимок.

Мозаїка здатна візуально збільшувати об’єм приміщення. Цей ефект притаманний всім дрібноформатним елементам. Типові санвузли не відрізняються великими розмірами, тому панно краще керамічної плитки. Стіни, піддони душових кабін та чаші для ванн часто мають округлу форму. Без мозаїки тут не обійтися.

Мозаїка на кухні

Як і керамічну плитку, мозаїку на кухні найчастіше використовують для оформлення фартуха. Головне правило — вибирати вироби, несприйнятливі до води, високої температури, механічних пошкоджень та побутових засобів.

Дизайн залежить від кухонного інтер’єру. Крім абстрактних мозаїчних елементів, у ходу різні тематичні композиції — наприклад, квіткові або пов’язані з їжею.

Мозаїка в інших приміщеннях

У холі, залі або спальні мозаїка розставляє акценти. Використовувати дрібноформатну плитку потрібно обережно і дотримуючись інтер’єрної задумки. Кам’яні чипи доречні в лофт-інтер’єрі. Металеві — в хай-тековому. Смальтові посилять дизайн інтер’єру приміщення з приглушеним підсвічуванням.

На що звернути увагу при виборі мозаїки

Вибираючи мозаїку, потрібно звертати увагу і на такі аспекти:

• Сорт. 1-й — допускається не більше 5% дефектних плиток в упаковці, 2-й — максимум 25%, 3-й — до половини дефектного матеріалу. На практиці бажано відштовхуватися від візуального огляду, оскільки виробники іноді лукавлять.
• Кількість матеріалу. Мозаїку беруть із запасом 5-10%. Відсоток залежить від площі та складності облицювання. Кухонний фартух вимагатиме меншого запасу, санвузол — більшого.
• Якість швів. Виробники грішать якістю стиків — іноді шви відрізняються шириною і навіть з’їжджають убік. Досвідчений плиточник зуміє підкоригувати шви, але це зайва робота і зростання бюджету.
• Відповідність характеристик матеріалів поставленим завданням. Мозаїку, нестійку до хімії, не варто класти навколо кухонної раковини.
• Відповідність клею та затирки для швів характеристикам мозаїки. Чипи з керамограніту, скла та металу вимагають високої адгезії клею. Оздоблення вологого приміщення — привід використовувати вологостійку епоксидну затирку.

Рекомендуємо вибирати мозаїку разом із плиточником або виконробом. Професійний досвід — запорука того, що плитку не доведеться повертати до магазину. Плюс участь облицювальника не дозволить майстру звалити провину на виробника у разі можливих проблем з укладанням.

НА ЩО ЗВЕРНУТИ УВАГУ ПРИ ОЗДОБЛЕННІ МОЗАЇКОЮ

Розуміючи принципи оздоблення мозаїкою, ви проконтролюєте роботу плиточника.

Підготовка основи

Поверхню роблять рівною та чистою. Стіни та стелю вирівнюють штукатуркою або гіпсокартоном. Підлоги вирівнюють стяжкою. У санвузлі обов’язкова гідроізоляція — захист від вологи. На кухні та в житлових приміщеннях ізоляція бажана, але не завжди обов’язкова — все залежить від ситуації.

Після вирівнювання стін, підлоги та стелі поверхню обробляють ґрунтовкою.

Грунтовка Ceresit CT17, 5 л

Грунтовка робить основу та зчеплення матеріалів міцнішими. Суміш використовують обов’язково.

Заміс клею та укладання мозаїки

Клей замішують із розрахунку на кілька мозаїчних листів. Через півгодини після замісу клей починає втрачати властивості. Рекомендується замішувати в 2 етапи з інтервалом у 3-5 хвилин.

Вибираючи плиткові суміші, звертайте увагу на:

• вартість;
• витрати;
• адгезію — дивіться, щоб клей призначався для мозаїки;
• колір — рекомендується використовувати світлий клей.

Клей для плитки на основі білого цементу Ceresit CM 115, 25 кг

Клей для плитки на основі білого цементу Litokol LitoPlus K55, 25 кг

Клей для плитки на основі білого цементу Weber Vetonit Mosaic, 25 кг

Клей наносять на основу — стіну, підлогу або стелю. Після того, як лист приклеїли, його пригладжують гладилкою. Шви між листами повинні дорівнювати швам між чипами. В іншому випадку після затирки мозаїка не виглядатиме монолітною.

Затирка мозаїчних швів

Фуга (затирочна суміш) буває цементна та епоксидна. Перша дешевша, але друга практичніша та естетичніша. Епоксидна затирка не боїться вологи та добре переносить механічне навантаження.

За раз обробляють не більше 1 м². Після того, як фуга трохи підсохне, надлишки суміші прибирають вологою поролоновою губкою. Попутно акуратно формують поролоном шви. Через 1-2 години наліт на мозаїці прибирають чистою ганчіркою або серветкою.

Затирка цементна для швів Ceresit CE 40 Aquastatic біла, 2 кг

Затирка епоксидна для швів Litokol Litochrom Starlike C.470 Bianco Assoluto, 2,5 кг

Облицювання готове. Залишилося відполірувати поверхню мозаїки войлоком. Це необов’язково, але нехитра маніпуляція посилить декоративний ефект.

Поширені помилки при укладанні мозаїки

При роботі з мозаїкою початківці майстри допускають помилки. Найпоширеніші:

• укладання прозорих або напівпрозорих чипів на темний клей. Елементи темніють, композиція втрачає привабливість;
• підрізка чипів на видних місцях. Правило — цілу плитку укладають у найбільш проглянутих зонах;
• укладання на нерівну основу. Велика плитка пробачить дрібні нерівності, а мозаїка продемонструє всі проблеми.

У випадку з дрібною мозаїкою з чипами однакових розмірів (до 20х20 мм) підрізки можна взагалі уникнути. Її наявність — не помилка, але найчастіше це ознака поганої розмітки на етапі підготовки. У невеликому приміщенні буває раціональніше додати сантиметр штукатурки або стяжки, ніж потім милуватися різаною плиткою. Якщо підрізки не буде видно, цією рекомендацією можна знехтувати.

ПІДСУМОВУЄМО

Вибирати і, тим більше, класти мозаїку, не маючи досвіду, ризиковано. Розумніше озброїтися нашими порадами та скористатися допомогою плиточника або виконроба. Він порекомендує матеріали, виходячи з конкретної ситуації. А ця стаття допоможе поставити облицювальнику правильні питання та переконатися в його кваліфікації.

Враховуйте всі аспекти оздоблення — від вибору мозаїки та підготовки основи до різання та затирки плитки. Поєднання якісної мозаїки та слабкого клею змусить через 5-7 років переробляти роботу. Некваліфікована затирка здатна зіпсувати картину, навіть якщо всі інші її елементи ідеальні. Тільки вникаючи в деталі та контролюючи процес, домагаються бажаного результату.

Лофт підійде не тільки для створення дорогого інтер’єру в елітному будинку, а й для бюджетного ремонту стандартної квартири. Розповідаємо, як оздобити приміщення в цьому стилі, не обтяжуючи себе великими витратами.

ОСОБЛИВОСТІ СТИЛЮ ЛОФТ

Loft у перекладі з англійської означає «горище». Інтер’єрний стиль з такою назвою виник у США на початку 40-х років минулого століття. У ті роки економіка Сполучених Штатів піднімалася, подолавши Велику депресію. Разом з нею зростали ціни на землю, особливо у великих містах.

Власники заводів і фабрик переносили виробництва на околиці. Пустуючі приміщення колишніх цехів займали місцеві художники, актори, музиканти. Вони ставили на звільнених площах театральні вистави, організовували концерти, виставки. Жили нерідко тут же. Глядачі оцінювали специфічне оздоблення заводських цехів та складських приміщень — комусь подобалося. Дизайнери назвали новий стиль горищним і понесли в маси.

У Києві будують будинки, в яких квартири мають лофт-дизайн, тобто відкрите планування, ділянки з цегляною кладкою або бетоном і вільно висячі комунікації.

Сьогодні класичний стиль лофт — це:

• відкрите планування;
• великі вікна;
• цегляні або бетонні стіни без фінішних покриттів;
• труби на стінах і під стелею.

Виразності лофту додають:

• металеві сходи та балкончики;
• металеві хромовані поверхні;
• опорні балки з необробленого дерева;
• раритети та новинки меблів і побутової техніки в одному приміщенні;
• точкові джерела світла.

Балкони та сходи в стандартній однокімнатній квартирі не розмістиш, стелі високими не назвеш, але стиль лофт дизайнери застосовують і там. Вони використовують знакові елементи, що найбільш підходять у конкретній ситуації.

Зверніть увагу на елементи стилю лофт: цегляну стіну та металеві світильники.

МАТЕРІАЛИ ДЛЯ СТИЛЮ ЛОФТ

Цегла вважається одним з обов’язкових елементів стилю лофт. Дизайнери не наполягають на тому, щоб вона була на всіх стінах. Більше того, нерідко вони проти такого оформлення, стверджуючи, що цегла з чотирьох сторін перевантажує інтер’єр. Достатньо, щоб вона була видна на одній стіні або на частині стіни.

Якщо в кімнаті є голі цегляні стіни, їх облагороджують: очищають від бруду та пилу, покривають ґрунтовкою та прозорим лаком.

Якщо відкритої цегляної кладки немає, використовують облицювальну плитку «під цеглу». Випускають плитку різних кольорів, розмірів, фактур. Витрати на таку плитку великими не будуть, якщо не облицьовувати всі стіни від підлоги до стелі.

Клінкерна плитка CERRAD LOFT BRICK CURRY, розмір 245 x 65 x 8 мм, товщина 8 мм — 400 грн/м2

Плитка-клінкер під цеглу KING KLINKER, ROYAL STRONGHOLD (HF36), 645 грн/м2

Панелі LOFT CHAOS, бетон — 350 грн/м2

Колір вибирають так, щоб він поєднувався із загальним інтер’єром приміщень. Червона цегла створює затишок, від неї віє домашнім теплом, тому її використовують у вітальнях. Біла цегла візуально збільшує простір, робить його світлішим, створює відчуття чистоти — підійде для ванної та кухні-лофт.

Плитка під білу цеглу для ванної в стилі Loft —1450 грн/м2

На чорній цегляній стіні добре виглядають аксесуари під мідь та золото.

Штучний камінь під цеглу Лофт, 210x50x8 м — 455 грн/м2

Можливі поєднання ділянки грубої стіни з червоної цегли з білою штукатуркою або білосніжними меблями. Контраст — один з прийомів створення виразного лофту. Принципових заборон на поєднання кольорів немає, але потрібно дотримуватися почуття міри. Найчастіше в лофті використовують білий, сірий, чорний та червоно-коричневі кольори.

Бетон використовують у натуральному вигляді, якщо стіни зроблені з нього, або закривають поверхні панелями, що імітують бетонні плити. Бетонні стіни «доводять до пуття», покриваючи лаком, монтуючи плінтуси та декоративні накладні планки — молдинги.

Молдинг 1.51.304, 2 м — 255 грн

Застосовують також плити та стінові панелі «під бетон». Вони виглядають брутально, але гладкі і за ціною цілком доступні людям із середніми доходами.

Стінова панель МДФ під замшілий бетон, 1200х900х6 мм — 650 грн.

Як і у випадку з цеглою, немає потреби «бетонувати» всі стіни, хоча такий варіант можливий. Оздоблення під бетон застосовують з урахуванням загальної концепції інтер’єру, а не за принципом «бетон повинен бути обов’язково». На нейтральних за кольором бетонних ділянках розміщують світильники, панно з арт-зображеннями та інші аксесуари, які необхідно виділити.

Штукатурка популярна в стилі лофт, як цегла та бетон. Використовують декоративну штукатурку світлих холодних тонів, які відтіняють акцентні аксесуари інтер’єру. Штукатурку також застосовують, коли оздоблюють стіни «під бетон».

Фактурна штукатурка з ефектом бетонних стін — 450 грн./м²

За потреби штукатурку колерують, щоб тон збігався з головним кольором інтер’єру. Або, навпаки, контрастував з ним, якщо був такий задум.

Метал у стилі лофт — це, в першу чергу, труби, повітроводи, балки та сходи. Якщо таке добро присутнє в квартирі, йому надають товарний вигляд: очищають від іржі, фарбують або покривають лаком.

Якщо металевих конструкцій немає, можна повісити на стіни полиці на металевому каркасі, або поставити в передпокій ось таку конструкцію для одягу та взуття.

Прихожа в стилі лофт IDEAL TWO — 6000 грн

Зверніть увагу, що металу не повинно бути занадто багато, щоб лофт не перетворився на хай-тек.

Скло реалізує один з головних принципів лофту — відкрите планування. Щоб комфортно організувати великий простір, ставлять скляні перегородки та двері. Вони зонуют приміщення і приховують шуми. Випускають розсувні, розпашні перегородки. Для душової підійдуть «розумні» скляні стіни, що змінюють прозорість. Скляні перегородки роблять, як правило, на замовлення. Ціни починаються від 2000 грн/м².

Скляна перегородка на замовлення — від 900 грн/м²

Дерево привносить у кімнату домашній затишок. Але як і з металом, з ним не переборщують, щоб не отримати шале замість лофту. Дерево використовують для оздоблення стін та підлоги. Вертикальні дерев’яні панелі на стіні візуально піднімають стелю, чого якраз і вимагає лофт. Оздоблення деревом поєднується з червоною цеглою. При облицюванні матеріалами білого кольору дерево використовують як контрастні врізки.

Амбарна дошка для оздоблення в стилі Loft — 2 000 грн./м²

Ламінат KRONO ORIGINAL K038 — 200 грн./м²

Паркетна дошка Cork Style Berg, 1235х200х10 мм — 1500 грн./м²

Панель стінова лофт 0201 — 2450 грн./м²

Панель стінова, дуб — 1250 грн./м²

Покриття в стилі лофт іноді виглядають грубими, але насправді мають гладкі поверхні, захищені від механічних та хімічних пошкоджень спеціальними складами. Вони добре виглядають, їх зручно мити та чистити.

Освітлення в квартирах-лофт організовують так, щоб світла було багато, але він не бив в очі. Встановлюють світильники-лофт, зроблені під цей стиль.

Світильник у стилі лофт Skier — 2200 грн.

Підвісний світильник ARTELAMP A3234SP-1WH — 1150 грн.

Використовують також торшери, бра, люстри зі скляними абажурами. Абажури з текстилю не вішають.

ПІДСУМОВУЄМО

Стиль лофт був створений як варіант бюджетного оздоблення приміщень, у яких люди живуть і працюють. Тому першими його прийняли представники творчих професій. Коли він став модним і затребуваним, виробники вивели на ринок дорогі матеріали та аксесуари для його оформлення. Стиль стали вважати елітним. Таким він залишається і зараз, однак тепер у магазинах знову з’явилося багато лофт-матеріалів, що не вимагають великих витрат.

Щоб створити стиль лофт у квартирі, необов’язково купувати ексклюзивну цеглу, меблі та настінні панно ручної роботи. Можна цілком обійтися оздоблювальною плиткою, декоративною штукатуркою із середнього цінового діапазону, а стіни прикрасити серійними лофт-постерами.

Фактурні фарби імітують найрізноманітніші поверхні, від важкого грубого бетону до легкого напівпрозорого шовку. Розповідаємо, які вони бувають, і розбираємося в їх особливостях.

Фактурні фарби застосовні в інтер’єрах різних стилів, від класики до лофта.

ЩО ТАКЕ ФАКТУРНІ ФАРБИ

Фактурними називають фарби, які створюють рельєфну поверхню. Рельєф може бути різним — від ледь помітного до того, що кидається в очі, як тільки входиш у кімнату.

Фактурні фарби імітують популярні штукатурки «короїд», «шуба», «баранчик». З їх допомогою також створюють оригінальні фактури, не схожі на стандартні ефекти.

До фактурних фарб також відносять склади, що створюють на поверхні ефекти мокрого шовку, оксамиту, мармуру. Стіни в цих випадках виходять гладкими або трохи шорсткими.

Щоб фактурні фарби не стікали по стіні, їх роблять густішими, ніж звичайні. За консистенцією вони схожі на жирну сметану, про яку кажуть: ложка стоїть. Така консистенція дозволяє наносити фарбу шаром до 15 мм, отримуючи глибоко рельєфну поверхню.

ПЕРЕВАГИ ТА НЕДОЛІКИ ФАКТУРНИХ ФАРБ

Фактурні фарби для внутрішнього оздоблення роблять на водній основі. Магазини пропонують акрилові склади білого кольору, в які можна додавати колери.

Фактурні акрилові фарби характеризуються наступними перевагами:

• маскують нерівності, тому стіни перед фарбуванням не шпаклюють і не шліфують;
• не пахнуть;
• висихають за 2 – 4 години;
• наносяться на будь-які поверхні — бетон, дерево, деревні плити, гіпсокартон;
• не бояться вологи, тому підходять для ванних кімнат та кухонь;
• не виділяють шкідливих для здоров’я випарів;
• не викликають алергії;
• дешеві — коштують від 35 грн./кг.

До недоліків відносять:

• необхідність повного видалення фарби, якщо захочеться замінити її на гладку;
• більш висока витрата порівняно зі звичайними фарбами.

Витрата фарби залежить від густоти суміші, розмірів частинок наповнювача, стану поверхні, що фарбується. Вона в 2 – 3 рази перевищує витрату звичайної фарби і в середньому становить 800 г/м², але може доходити до 2 кг/м². Витрата вказана на упаковці.

СПОСОБИ СТВОРЕННЯ ФАКТУРНИХ ПОВЕРХОНЬ

Рельєф (фактуру) створюють за допомогою наповнювачів, інструментів, підручних засобів та пальців рук.

Структура фарбового шару залежить від розмірів та твердості частинок наповнювача. У фактурних фарбах використовують:

• гранітну або мармурову крихту;
• подрібнений газосилікат — затверділу суміш піску, вапна, води;
• кварцовий пісок;
• дерев’яну тирсу;
• металеві блискітки;
• перламутр;
• волокна шовку, бавовни;
• модифікований крохмаль.

Великі тверді частинки дають горбисту поверхню, дрібні — шорстку. М’які наповнювачі роблять фарбу густішою. Якщо під час нанесення в ній зробити борозенки, вони не розпливуться.

Для створення фактури використовують такі інструменти:

• аплікатори;
• плоскі та зубчасті шпателі;
• тертки;
• кельми;
• щітки;
• пензлі;
• фактурні валики.

Для створення фактури використовують також підручні засоби. Беруть губку або зім’ятий в грудку целофановий пакет і прикладають до свіжопофарбованої стіни. На поверхні залишаються сліди — хаотичні, і тому оригінальні.

ВИДИ ФАКТУРНИХ ПОВЕРХОНЬ

Фахівці виділяють такі види фактурних поверхонь:

• мізурі,
• марсельський віск,
• рельєф,
• атакама,
• шагрень,
• шовк.

Мізурі являє собою поверхню з вигнутими лініями, схожими на хвилі. Лінії можуть бути рельєфними або гладкими. Рельєфні хвилі найчастіше створюють руками. Наносять на стіну товстий шар фарби і водять по ньому кінчиками пальців.

Ефект мізурі найкраще виходить, коли використовують фарби, в які доданий модифікований крохмаль. Він робить склад густим, і рельєф не розпливається по поверхні.

Структурна фарба Експерт, акрил, модифікований крохмаль, витрата 1 кг/м², об’єм 7 л — 220 грн.

Ефект «марсельський віск» створюють фарбами з восковими наповнювачами. Коли фарба висохне, поверхня стає схожою на старий камінь. Додаючи колери, фарбі надають потрібний колір і відтінок.

Проблема полягає в тому, що важко знайти фактурну фарбу з воском. Щоб отримати рельєф, у звичайну воскову фарбу додають загусники — крейду або шпалерний клей.

Фарба акрилова FAKTURA з натуральним воском, витрата 0,15 кг/м², об’єм 9 л — 1150 грн., інтернет-магазин «Строй Фарт». Фарба призначена для зовнішніх робіт по дереву, але добре тримається на бетонних, цегляних та оштукатурених поверхнях. Вона не пахне, тому її застосовують всередині приміщень.

Інший варіант: покривають стіну фактурною фарбою без воску та обробляють восковим складом.

Віск для фактурних покриттів Decoro Cera матовий, 1кг — 950 грн.

Фактура «рельєф» може бути найрізноманітнішою: «короїд», «баранчик», «шуба», потьоки, імітація тріщин. У виборі кольору обмежень теж немає.

Ефект «рельєф» отримують, використовуючи фарби з твердими частинками — мармуровою або гранітною крихтою.

Фарба фактурна Alpina Expert, акрил, «шуба», база 1, біла, витрата 800 г/м², 15 кг — 1250 грн.

Склад «атакама» містить кварцовий пісок, який дає шорстку поверхню. У фарбу також додають наповнювачі, що дають переливи відбитого світла.

Фарба «атакама» під оксамит.

Фарби «атакама» імітують старе дзеркало, іржавий метал, оксамит. Ефект залежить від наповнювача та колеров.

Фарба фактурна Decorazza Velours, оксамит, витрата 0,23 – 0,35 кг/м², вага 6 кг — 3850 грн.

Фактура «шагрень» схожа на апельсинову кірку, наждачний папір, пофарбовану грубу штукатурку.

Фарба «шагрень» теж нічим зовні не відрізняється від декоративної штукатурки.

Фарба «шагрень» містить полімерні наповнювачі, які дають різні ефекти.

Фактурна фарба «Шагрень» з наповнювачем PRIMA COVER COLOR, акриловий латекс, витрата 120 – 150 г/м², вага 14 кг — 420 грн.

Поверхня з ефектом шовкового покриття виходить гладкою з легкою шорсткістю.

«Шовкова» поверхня змінює відтінок, якщо дивитися на неї під різними кутами.

Фарба, що імітує шовк, містить волокна целюлози, бавовни, а також полімерні фарбувальні пігменти.

Декоративна фарба з ефектом шовку Seta Decorazza, акрил, витрата 0,22 кг/м², 5 л — 3450 грн.

Декоративне покриття Dufa La Seta Oro з ефектом натурального шовку, золотистий, витрата 0,17-0,22 л/м², 5кг — 4500 грн.

За допомогою фактурних фарб створюють мозаїчні покриття. Такі склади містять частинки, що відрізняються за кольором від основного тону.

В якості мозаїчних частинок використовують полімерні гранули або чипси.

Фарби з чипсами дають більш яскраву мозаїку.

Покриття декоративне мозаїчне Bayramix Colorix Cl 17, з чипсами, акрил, 0,3-0,5 кг/м², 9 кг — 2150 грн.

Фарби, що не дають глибокого рельєфу, відрізняються зниженою витратою, так як їх наносять тонким шаром.

Слід врахувати, що в магазинах фарби не завжди ділять за отримуваним ефектом. Наприклад, не зустрінете фарб «мізурі», «атакама». Ці ефекти можна отримати різними складами. До атаками, наприклад, відносять і ефект оксамиту, і блискучого металу. Купуючи фарбу, треба уявляти, яку фактуру хочеться мати — з глибоким рельєфом, з переливами кольору або щось інше. І тільки тоді вибирати фарбу, радячись з майстрами або продавцями-консультантами.

ПІДСУМОВУЄМО

Фактурні фарби застосовують, коли хочуть створити рельєфний малюнок. Рельєф створюють також за допомогою декоративних штукатурок, але це виходить дорожче. Фарба дозволяє заощадити.

Щоб рельєф не розпливався, фактурні фарби роблять густішими, ніж звичайні. Відповідно зростає і витрата складу. Вона тим вища, чим щільніша консистенція. Для найщільніших фарб витрата доходить до 2 кг/м². Це означає, що на стіни кімнати площею 20 м² при висоті стель 2,8 м (за вирахуванням площ вікна та дверей) знадобиться близько 90 кг такої фарби. Для порівняння: якщо фарбувати стіни звичайною фарбою в два шари, цілком вистачить 13 кг — у 7 разів менше.

Звичайно, це крайній випадок. Середня витрата становить близько 0,8 кг/м², тобто на 20-метрову кімнату знадобиться 36 кг фактурної фарби. Але це теж майже в три рази більше, ніж звичайної. Також потрібно врахувати, що більшість марок фактурних фарб коштують дорожче звичайних. Щоб не переплатити, необхідну кількість фактурної фарби потрібно розраховувати заздалегідь.

Як правило, фарбування стін з глибоким рельєфом обходиться дешевше, ніж покриття гладким і тонким декоративним шаром. Найдорожчими виходять стіни з ефектом шовку. Підготовка поверхонь до фарбування тонким шаром теж буде більш дорогою.

Іноді фактурну фарбу застосовують, щоб не витрачатися на ретельне оздоблення стін. Такий підхід цілком виправданий — він дасть значну економію часу та грошей, якщо використовувати товстошарові недорогі склади.

Щоб фактурна фарба лягла міцно і служила довго, дотримуються рекомендацій виробника щодо її нанесення. Як правило, поверхню потрібно очистити від пилу, загрунтувати. Фарбу наносять в 1 — 2 шари. У деяких випадках рекомендується покрити її захисним складом.

Отже, фактурна фарба — в більшості випадків бюджетне покриття. За міцністю воно поступається штукатурці, але випереджає фактурні шпалери. Ці критерії і враховують, коли вибирають матеріал для оздоблення квартири.

Щоб у дачному будинку було красиво, тепло та затишно, його треба правильно облаштувати. Найчастіше без ремонту не обійтися. Розповідаємо, як привести до ладу дачу без великих витрат.

Дах, що протікає, та розсохла підлога можуть зіпсувати відпочинок на дачі. Розповідаємо, як привести її до ладу.

ПРОВОДИМО РЕВІЗІЮ

Навесні власники дач роблять ревізію своїх заміських володінь. Починають з горища. Завдання — виявити місця протікань покрівлі. Наскрізні отвори видно на просвіт. Сліди прихованих шукають на горищній підлозі, звертаючи увагу на вологі плями на дерев’яних конструкціях, поглиблення, пробиті краплями на м’яких підстилках. Потім піднімаються на дах, перевіряють, чи немає відірваних покрівельних листів, чи не дав тріщини шифер.

У кімнатах оглядають стелю, стіни, підлогу, вікна, електрику. Перевіряють, як тримаються покриття, чи не росте в кутах пліснява, чи не з’явилися тріщини в дощатій підлозі.

Якщо обстеження виявить, що прийшли в непридатність понад 30% поверхонь та конструкцій, потрібно запрошувати майстрів або самому братися за інструменти.

За будь-якого варіанту складають план ремонту. Без нього заощадити не вийде, і часу на роботи піде більше.

У плані вказують:

• що потрібно відремонтувати або замінити;
• які знадобляться матеріали;
• в якій послідовності проводити ремонтні роботи;
• скільки часу піде на кожен вид робіт.

Потім з’ясовують ціни на вибрані матеріали та визначають, чи можна їх замінити на дешевші, але не нижчі за якістю. Зрозуміло, що якщо людина ніколи не стикалася з ремонтом, їй важко робити вибір. Тоді звертаються до ремонтно-будівельних компаній. У підсумку ремонт обійдеться дорожче, ніж своїми руками, але майстри його зроблять швидко та якісно.

ЛАГОДИМО ДАХ

Перш ніж настилають покрівлю, перевіряють стан крокв та обрешітки. Підгнилі балки та дошки замінюють.

Дах дачного будинку криють такими матеріалами:

• руберойд;
• шифер;
• м’яка покрівля;
• ондулін;
• металочерепиця;
• профлист.

Руберойд — найекономічніше покриття. Його роблять з картону, просоченого бітумом. Для дачі підійде руберойд марки РКК-350 з крупнозернистою посипкою, яка робить його міцнішим.

Руберойд РКК-350 ТУ, ширина 1 м, довжина 10 м —190 грн.

Бітум на спеці плавиться, руберойд стає м’яким. У таку погоду по даху не можна ходити, покриття може порватися. Виробники стверджують, що руберойд РКК-350 починає розм’якшуватися, коли нагрівається до 80 °C, не тріскається на 20-градусному морозі, вистоїть при невеликому граді. Проте, термін його служби не перевищує 5 років.

Рулонні покриття, в яких замість картону використовують скловолокно або поліестер, називають євроруберойдом. Листи просочують бітумом та полімерними добавками, які покращують зовнішній вигляд та роблять їх пластичнішими. Служить 10 – 12 років, витримує нагрівання до 80 °C.

Покрівельний матеріал «Техноеласт ЕКП», виробництво «Техноніколь», 10х1 м — 950 грн.

Щоб продовжити термін служби, руберойд настилають у два шари. При розрахунку кількості враховують, що його кладуть внахлест шириною 10 см.

Шифер — покриття з цементу та азбесту. Йому не страшні ні спека, ні морози, але він крихкий: його може розколоти великий град. Крім того, шифер — пористий матеріал, і пори заселяють мохи та лишайники. Вони псують зовнішній вигляд та розшаровують листи. Пори заробляють, покриваючи листи захисними складами або фарбою.

Для скатних дахів застосовують хвильові листи, щоб швидше стікала дощова вода. Листи випускають з 6, 7, 8 хвилями. Семи- та восьмихвильові листи вважаються практичнішими, оскільки при укладанні витрачається менше площі на перекриття.

Шифер хвильовий кольоровий 7 хвиль, зелений, 1750х980х5,2 мм — 135 грн./шт.

Шифер служить не менше 20 років. На деяких будівлях досі лежить шифер, укладений минулого століття.

Ондулін — листовий покрівельний матеріал. До його складу входять целюлозні волокна, просочені бітумом та добавками. Зверху листи покривають кольоровим полімерним складом. За зовнішнім виглядом він схожий на шифер, тому його називають єврошифером.

Ондулін «Смарт», 1950х950х3 мм — 235 грн./лист.

Ондулін не розколюється при ударах, витримує нагрівання до 110°C. Він легший за шифер, а тому з ним простіше працювати на даху. Майстри стверджують, що він служить до 50 років.

М’яка покрівля, вона ж гнучка черепиця — пластини зі склополотна, просоченого бітумом та посипаного сланцевою або базальтовою крихтою. Посипка оберігає покриття від впливу сонячних променів, робить його об’ємнішим.

Гнучка черепиця Shinglas, осередок 1000х317 мм — 95 грн./м².

М’яку покрівлю зручно укладати на дахах, що мають складну форму. Вона служить до 70 років.

Металочерепиця — сталеві оцинковані листи, покриті зверху полімерним складом. Він додатково захищає матеріал від корозії. Листи роблять не плоскими, а фігурними. Такий профіль робить черепицю жорсткішою, міцнішою та красивішою.

Готові листи металочерепиці «Монтеррей» — 125 грн./м².

Металочерепиця служить до 100 років, але щоб поєднати хвилі на даху складної конфігурації, листи доводиться різати, в результаті виходить багато відходів. Крім того, вона сильно шумить під дощем.

Профлист (профнастил) — покриття з оцинкованої сталі. На листи може бути нанесено полімерне покриття. Профіль листів — різний: хвиля, прямокутник, інші фігури. Фігурний профіль полегшує стикування листів між собою.

Профнастил С-8 1200х2000х0,45 мм, оцинкований — 85 грн./м²

Листи випускають довжиною до 12 м, тому покрити дах можна за день. Профлист шумить під дощем, але служить до 30 років.

—

## Оновлюємо стіни

Якщо стіни дачного будинку дерев’яні, їх захищають зовні.

Через вітер, дощі та сонце дерево з часом втрачає вигляд, тріскається, гниє. У ньому заводяться жуки-древоточці, що перетворюють колоди на труху. Щоб продовжити зрубу життя, його обробляють захисними складами та обшивають панелями.

Антисептики захищають деревину від плісняви, синяви, чорних плям, мікроорганізмів.

Просочення захисне антисептик зовнішнє Zobel Zowo-tec 100, 5 л — 1950 грн.

Антипірени оберігають дерево від вогню. Коли температура підвищується, склад виступає на поверхню колоди та утворює захисну плівку. Випробування показали, що якщо під колодою, обробленою антипіреном, розпалити багаття, то вона не загоряється близько 2 годин.

Просочення по дереву «Піротекс ОгнеЗащита», 10 л — 155 грн.

Консерватори зберігають деревину гладкою, не дають з’являтися тріщинам. Як консерватори використовують ґрунтовки та олії.

Захисна олія «Лазур» для деревини OSMO HOLZSCHUTZ ÖL-LASUR, 2,5 л — 4355 грн.

Фінішні засоби оберігають дерево від вицвітання, налипання бруду. Вони в першу чергу декорують стіни. Їх наносять, якщо залишають стіни відкритими.

Pinotex Original, декоративне просочення для дач, 9 л — 2195 грн.

Випускають також універсальні склади, які захищають дерево від усіх напастей одразу. Майстри вважають, що вони менш ефективні, ніж вузькоспеціалізовані засоби.

Сайдингові панелі (від англійського siding — зовнішнє облицювання) — найоптимальніший за ціною та якістю обшивочний матеріал для дерев’яного дачного будинку.

Найбільш затребувані два види сайдингу: металевий та вініловий. Перший штампують з листового металу товщиною 0,4 – 0,8 мм та покривають кольоровими полімерними складами.

Сайдинг Корабельна дошка RAL 5005, 260х226 мм, метал, покриття поліестер — 135 грн./м².

Металевий сайдинг — міцний матеріал, прослужить до 50 років. Його можна перефарбовувати фарбами на акрилово-уретановій основі.

Вінілові сайдинг-панелі роблять з полівінілхлориду (ПВХ). Вініл стискається при низькій температурі та розширюється при високій. Темні кольори нагріваються сильніше, тому стіни краще обшивати світлими панелями. Вініл-сайдинг служить 15 – 20 років.

Сайдинг D5C «Ялинка», вініл, 3000х255 мм — 126 грн./шт.

Сайдинг-панелі з’єднують замками. Майстри закривають будиночок сайдингом за один робочий день.

Зсередини стіни будинку, в якому не живуть постійно, обробляють матеріалами, що не бояться вологи та перепадів температур. Стіни дерев’яного будинку можна взагалі нічим не закривати. Їх обробляють антисептиком та антипіреном, потім покривають прозорим лаком на водній основі.

Лак захисний інтер’єрний «Тіккуріла Євро Аква», матовий, 9 л — 855 грн.

Цегляні та піноблочні стіни штукатурять, фарбують або обклеюють шпалерами. Фарби використовують акрилові — вони недорогі, не пахнуть, швидко сохнуть. Білу фарбу з позначкою «база» колерують у будь-який колір.

Фарба акрилова для стін Dali, база, 5 л — 96 грн.

Шпалери вибирають вінілові на флізеліновій основі. Вони не порвуться і не відклеяться при русі будинку при усадці та через зміну температури, вологості. Для економії купують рулони без суміщення малюнка.

Шпалери вінілові на флізеліні «Палітра» PL51008-28, 0,53×10,00 м — 335 грн./рулон.

Каркасні стіни обшивають орієнтовано-стружковими плитами (OSB). Вони роблять стіну міцнішою, утримують тепло, не бояться вологи. У виробництві плит OSB використовують формальдегіди, тому вибирають вироби класу емісії Е1. Такі плити безпечні для здоров’я.

Для дачних будинків використовують плити OSB-3. Плити OSB-1 та OSB-2 застосовують тільки в сухих регулярно опалювальних приміщеннях, оскільки вони розбухають від вологи.

Плита OSB-3 «Калевала», Е1, 2500х1250х12 мм — 298 грн./лист.

Дерев’яні плити ґрунтують, фарбують або обклеюють шпалерами. Перед фарбуванням шліфують.
—

## Приводимо до ладу підлогу

Оптимальними для дачного будинку стануть дощана підлога та лінолеум.

У дощатій підлозі утворюються щілини. Їх закладають клеєм-герметиком, шпаклівкою по дереву, забивають дерев’яними рейками.

Якщо будинок взимку не опалюється, підлогу з дощок не фарбують і не лакують: при негативних температурах плівкові покриття відшаровуються. Дошки покривають олією. Вона вбирається в деревину, не утворюючи плівку, і захищає дошки від плісняви, синяви, гнилі.

Олія для терас Valtti Terrace Oil EC Tikkurila, 2,7 л — 659 грн.

Олію наносять у 1 – 2 шари. Поверхню попередньо чистять, при необхідності шліфують, а ось ґрунтувати необов’язково. Шар сохне 12 годин. Двошарове олійне покриття захистить підлогу на 3 – 4 дачних сезони.

Лінолеум вибирають стійкий до перепадів вологості та температур, із захисним шаром та антибактеріальною добавкою.

Лінолеум напівкомерційний Tarkett Idylle Nova Atlanta, ПВХ, ширина 4 м — 225 грн./м².

Лінолеум укладають на рівну основу — дощату підлогу без щілин, фанеру, бетон. Правильно вибраний лінолеум прослужить на дачі 10 – 12 років.
—

## Ремонтуємо вікна

У вікнах заробляють щілини та зазори. Використовують ущільнювачі, замазки. Приховані щілини виявляють, протопивши кімнати: від щілин піде холодне повітря, яке легко відчути рукою.

Якщо прийнято рішення поміняти вікна, ставлять пластикові або дерев’яні. Вибираючи дерево, шукають вироби, зроблені з висушеного матеріалу. Сирі рами через рік перекоробляться, з них злізе фарба, у вікнах з’являться щілини. Найпростіший спосіб визначити вологість деревини — провести по ній грифелем хімічного олівця. На сирій дошці слід стане фіолетовим.

Якщо в будинку взимку не живуть, підійдуть однокамерні склопакети з ущільнювачем. Вони забезпечать комфорт у кімнатах з травня по вересень навіть без опалення.

Двостулкове дерев’яне вікно з однокамерним склопакетом, 1160х970 мм — 2266 грн.

Одностулкове вікно, однокамерне, пластик, 800х1420 мм — 3150 грн.

Вікна встановлюють фахівці. Неправильно встановлені вікна не утримають тепло. Дерев’яні до того ж швидко згниють.
—

## Усуваємо несправності електропроводки

Несправності в електропроводці загрожують пожежею. Проводи не повинні бути з’єднані на скрутках, не з’єднують напряму мідні та алюмінієві жили. Переріз проводів повинен відповідати потужності підключаються електроприладів.

Якщо проводи нагріваються, іскрять, вибиває пробки, коли вмикаєш електрочайник, проводку змінюють. У дерев’яних будинках проводи прокладають відкритим способом — не під штукатуркою, як у міській квартирі, а поверх стін. Використовують мідні жили перетином 1,5 мм² для ліній освітлення та 2,5 мм² для підключення чайника, електрообігрівача. Мідний провід такого перетину без проблем витримає одночасно працюючі чайник потужністю 1 кВт та обігрівач на 5 кВт. Перетин проводів вказано на маркуванні.

Проводи повинні бути забезпечені подвійною ізоляцією — вона захистить від пожежі при короткому замиканні. На вході ставлять пристрої захисного відключення (ПЗВ), вони захистять людину від ураження струмом.

Роботи із заміни електрики виконують електромонтери, які мають кваліфікаційне посвідчення не нижче другої групи. Посвідчення продовжується щорічно. Не дозволяйте колупатися в електропроводці першому зустрічному майстру: спочатку переконайтеся, що такий документ у нього є.
—

## Приклад розрахунку матеріалів

Економити — не означає купувати найдешевші оздоблювальні матеріали та користуватися послугами випадкових осіб, які називають себе майстрами.

Заощадити — це правильно визначити, які роботи повинні бути виконані, які матеріали підійдуть за ціною та вимогами, скільки їх знадобиться, що можна зробити самостійно, для яких робіт залучити фахівців.

Оцінимо витрати на матеріали для ремонту умовного дерев’яного будинку площею 20 м² з односхилим дахом. Площа даху — 24 м² зі сторонами 4 і 6 м. Висота стін — 3 м, довжина — 4 і 5 м. Площа стін 12х2+15х2=54 м².

Склавши такий розрахунок, потрібно вирішити, які роботи будуть виконані самостійно, які — із залученням майстрів. Але на цьому економити треба з розумом: якщо щось буде зроблено неправильно, за переробку доведеться заплатити ще раз. У розрахунку ми не врахували підготовчі роботи: звільнення приміщень від меблів, демонтаж старих покриттів, закладення щілин, шліфування поверхонь. Їх точно можна виконати самостійно, заощадивши гроші.

Шпалери під фарбування зручні тим, що їх оновлюють не знімаючи — достатньо пофарбувати заново. Стіни шліфувати перед наклеюванням теж не потрібно — отже, ремонт піде швидше. Розповідаємо, які шпалери під фарбування випускають, і як їх вибирати.

ВИДИ ШПАЛЕР ПІД ФАРБУВАННЯ

Паперові шпалери

Паперові шпалери під фарбування відрізняються від побратимів з кольоровим малюнком. Вони складаються з 2 – 3 шарів, тому товщі та щільніші. Полотна просочують водостійким складом, щоб не розвалилися при фарбуванні. Справа в тому, що фарбують їх складами на водній основі.

Випускають полотна шириною від 0,53 м і довжиною від 10,05 м з гладкою та рельєфною поверхнями. Рельєф наносять, прокатуючи листи між валиками з малюнком або запечатуючи між шарами шпалер деревну тирсу. Гладкі шпалери під фарбування дешевші за рельєфні.

Переваги:

• приховують нерівності стін;
• не виділяють шкідливих речовин;
• коштують дешевше за інші види шпалер під фарбування.

Недоліки:

• рвуться при усадці будівлі;
• служать не більше 5 – 6 років;
• перефарбовуються не більше 3 разів.

Шпалери паперові Роса ДС0200А-0, рулон 10,05х0,53 м

Шпалери паперові Erfurt Rauhfaser під фарбування з деревною стружкою, рулон 17х0,53 м

Паперові шпалери приклеюють клеями КМЦ, «Момент», Мetylan (Метилан), Quelyd (Квілід), Кleo (Клео). Середня витрата клею вказана на упаковці, реальна залежить від типу та стану поверхні. Застосовують клей, рекомендований виробником шпалер.

Паперові шпалери використовують при бюджетному ремонті квартири. Вони також доречні в приміщеннях, де невисокий ризик їх пошкодження, наприклад, у спальнях.

Флізелінові шпалери

Флізелін — матеріал на основі целюлозного волокна, схожий на папір, але щільніший і міцніший. Щоб підвищити еластичність, додають поліестер — синтетичну тканину з поліефірних волокон. Флізелін із синтетичною добавкою розтягується і не мнеться.

Флізелінові шпалери під фарбування бувають двох видів.

Перші складаються з двох шарів флізеліну. Товстий нижній — основа, верхній, тонший — декоративний, на ньому видавлюють малюнок.

Переваги флізелінових шпалер:

• не містять шкідливих речовин;
• служать 8 – 10 років;
• витримують до 5 перефарбовувань;
• не рвуться при усадці будівлі, тому що витягуються;
• спрощують роботу, оскільки клей наносять на стіни, а не на шпалери.

Ремонтний флізелін 117707 Rasch Wallton, 25х1,06 м

Шпалери флізелінові Rasch Bauhaus під фарбування, 0,75х20 м

У другому виді шпалер на флізелінову основу напилюють спінену полівінілхлоридну плівку (ПВХ). Такі вироби називають вініловими шпалерами під фарбування.

Шпалери вінілові Practic Vlies Band на флізеліновій основі під фарбування, 10х1,06 м

Шпалери вінілові Marburg Patent Decor 3D 1800 на флізеліновій основі під фарбування, 3,35х1,06 м

Переваги вінілових шпалер:

• служать 10 – 15 років;
• витримують до 7 перефарбовувань;
• не усихають і не рвуться при зниженій вологості.

Недоліки обох видів:

• пошкоджуються гострими предметами, наприклад, кігтями тварин;
• коштують дорожче за паперові.

Шпалери приклеюють клеями для флізелінових та вінілових шпалер: «Момент», Мetylan (Метилан), Quelyd (Келід), Кleo (Клео). Вибираючи клей, враховують рекомендації виробника шпалер.

Вінілові шпалери на флізеліновій основі використовують у вітальнях та передпокоях. Цей тип шпалер під фарбування пропонують магазини України, що торгують такими виробами.

Склошпалери

Скловолокнисті шпалери — полотна, зроблені з розплаву кварцового піску, в який додані сода, мінерал доломіт та вапно. Розплав розпускають на волокна. Потім пресують, розклавши на вертикальній поверхні, або прядуть з них нитки.

У першому випадку отримують неткані полотна, що називаються малярними склохолстами. При ремонті вони замінюють фінішну шпаклівку стін та стель. Їх наклеюють, ґрунтують та фарбують.

З ниток на верстатах, схожих на ткацькі, роблять ткані шпалери. Для жорсткості тканини просочують рідким модифікованим крохмалем. Тканини щільніші та міцніші за неткані полотна.

Переваги склошпалер:

• не пошкоджуються гострими предметами та кігтями тварин;
• не містять шкідливих речовин, оскільки зроблені з натуральних компонентів;
• не горять і не підтримують горіння;
• не дають розвиватися плісняві та грибку;
• допускають до 20 перефарбовувань;
• служать більше 30 років.

Недоліки:

• обов’язкове шліфування поверхні стіни (справедливо для тканих склошпалер — вони жорсткі);
• обов’язкові окуляри, марлева пов’язка та захисний одяг при роботі — волокна, що відвалюються при різанні, дрібні та колються.

Склотканини мають рельєфну структуру, що дозволяє створювати інтер’єри в різних стилях.

Склошпалери Vitrulan Aqua Plus Phantasy 5938, штукатурка, 25х1,06 м.

Склошпалери Wellton Optima, ялинка, 25х1 м

Склошпалери приклеюють клеями «Лакра», «Мастер Про», «Нортекс», «Оскар». Яким клеєм клеїти, написано на етикетці шпалер. Клей наносять на стіну. Склошпалери — міцні, вони довго прослужать на кухнях та в дитячих кімнатах.

Шпалери Лінкруста

Лінкруста (Lincrusta) — рельєфні шпалери, зроблені із суміші деревної муки, лляної олії, крейди, каніфолі та воску. Суміш наносять на паперову основу.

Переваги:

• не містять шкідливих речовин;
• служать 50 – 60 років;
• не рвуться при усадці будинку;
• виглядають як благородна ліпнина;
• допускають до 10 перефарбовувань.

Недоліки:

• коштують дорого;
• вимагають професійних навичок при монтажі.

Ціни на шпалери під фарбування бренду Lincrusta не відрізняються різноманітністю.

Шпалери Lincrusta RD 1976, 10х0,61 м

Шпалери Lincrusta RD 1971, 10х0,53 м

Шпалери Lincrusta RD 1972, 10,05х0,53 м

Виробники рекомендують клеїти шпалери Лінкруста на клейові склади, що випускаються під марками Lincrusta або Sem-Murale.

Клей для шпалер Sem-Murale Lincrusta, 10 кг

Шпалери Лінкруста відносяться до розряду елітних оздоблювальних матеріалів. Їх використовують у розкішних інтер’єрах. Відгуки покупців про шпалери під фарбування цієї марки позитивні. Люди відзначають, що шпалери виглядають як дорога ліпнина.

Зазначимо, що клеїти шпалери Лінкруста непросто. Вони важкі. Крім того, підкладку спочатку мочать водою, потім чекають, поки вона просочиться вологою. Без досвіду складно визначити, скільки води потрібно і скільки чекати, щоб полотно не пересохло або не порвалося, коли його будуть вішати на стіну. Буде краще, якщо такі шпалери поклеять майстри з ремонтної компанії.

ФАРБИ ДЛЯ ШПАЛЕР

Види фарб

Фарба для шпалер під фарбування вибрана правильно, якщо вона:

• не містить шкідливих компонентів;
• не маскує малюнок;
• не погіршує властивостей шпалер.

Для шпалер під фарбування застосовують фарби на водній основі. Розрізняють водоемульсійні та вододисперсійні склади. Ті й інші — суміші, в яких нерозчинні частинки речовини знаходяться в рідині. В емульсії плавають рідкі краплі полімерів, у дисперсії — тверді крупинки.

Хіміки знають, що емульсія — різновид дисперсії. Виробники нерідко називають емульсійні фарби дисперсійними. Однак покриття з фарб з твердими частинками (істинно дисперсійні) міцніші, ніж з рідкими компонентами (емульсійні). Тому купуючи фарбу на водній основі, в першу чергу звертають увагу на міцність, водостійкість і шукають напис «для внутрішніх робіт». Фасадні фарби дорожчі та містять речовини, небезпечні для здоров’я.

За складом фарби ділять на:

• полівінілацетатні;
• акрилові;
• латексні.

При виборі враховують, що глянцеві фарби гірше вбирають вологу, ніж матові. Глянцеву фарбу наносять у приміщеннях з підвищеною вологістю.

Полівінілацетатні фарби

Являють собою водну суміш частинок полівінілацетату (ПВА) та добавок, що покращують властивості фарби.

Переваги:

• не містять шкідливих речовин;
• не пахнуть;
• не горять;
• протистоять плісняві та грибку;
• сохнуть 1 – 3 години;
• коштують дешево — від 40 руб./кг.

Недоліки:

• бояться вологи, якщо не містять водовідштовхувальні добавки;
• вигорають на сонці, якщо не містять світлозахисні компоненти.

Фарба «Лакра», емульсія ПВА, 6,5 кг

Фарби на основі ПВА підходять для бюджетних паперових шпалер у приміщеннях з нормальною вологістю.

Акрилові фарби

Містять акрилові смоли. Акрил міцний: з нього роблять тканини, посуд, ванни, раковини.

Переваги:

• не містять шкідливих речовин;
• не горять;
• не бояться вологи;
• не вигорають на сонці;
• мають різні кольори.

Недоліки:

• коштують дорожче за інші водні фарби — від 85 грн./л;
• руйнуються при впливі розчинників — з них не можна видаляти плями ацетоном, скипидаром тощо.

Фарба акрилова Dali для шпалер База C, 2,5 л

Акрилові фарби наносять на всі види шпалер під фарбування. Однак при виборі фарби для дорогих шпалер керуються рекомендаціями виробника.

Латексні фарби

До складу цих фарб входить латекс — синтетичний каучук. Він надає покриттям підвищену еластичність — з нього роблять гуму.

Переваги:

• не містять шкідливих речовин;
• не маскують рельєф малюнка, оскільки наноситься тонким шаром;
• зміцнюють поверхню шпалер, збільшуючи термін служби;
• не змінюють колір до 10 років;
• пропускають повітря.

Недоліки:

• мають тільки білий колір, але фарбу можна колерувати;
• не захищають від плісняви у вологих приміщеннях без вентиляції;
• тріскаються при перепадах температур у приміщеннях, що нерегулярно опалюються.

Фарба латексна ТІККУРІЛА Євро Тренд для шпалер, 9 л

Латексні фарби призначені для шпалер усіх типів з гладкими та рельєфними поверхнями.

ПІДСУМКИ

Шпалери під фарбування вибирають, враховуючи призначення приміщень та рівень вологості в них. Спальню обклеюють паперовими полотнами, міцніші вінілові підійдуть для вітальні та передпокою. Скловолоконні шпалери, які пошкодити найважче, справно служать на кухні та в дитячій кімнаті.

Фарбу підбирають з урахуванням зносостійкості шпалер. Чим довговічніші покриття, тим міцнішою повинна бути фарба. Для паперових підійде бюджетна водоемульсійка, для склошпалер — латекс.

Які шпалери під фарбування кращі, вирішують господарі. Сподіваємося, що наші рекомендації допоможуть зробити об’єктивний вибір.

Дерево не містить шкідливих речовин і не викликає алергії. Але воно має недолік: оздоблення стін деревом може зробити квартиру схожою на сауну або побутівку. Розповідаємо, як вибрати дерев’яні покриття, щоб потім не докоряти собі за необдумане рішення.

Оздоблення деревом доречне в типовій квартирі. Воно створює затишок, якщо підібране правильно.

ДЕРЕВИНА ДЛЯ ВНУТРІШНЬОГО ОЗДОБЛЕННЯ

Для внутрішнього оздоблення використовують ялину, сосну, дуб і ще з десяток порід дерева. Коли вибирають деревину, в першу чергу звертають увагу на малюнок і колір. Але є й інші відмінності. Розповідаємо про них.

Деревину ділять на хвойну та листяну. Хвойна містить смоли, які не дають розвиватися грибку і плісняві, перешкоджають гниттю дерева. Оздоблення з хвойних порід використовують у сухих і вологих приміщеннях. Найчастіше застосовують сосну, ялину, кедр і модрину.

Ялина — найлегша з хвойних порід: кубометр сухих дощок важить 360 – 380 кг. Ялинова обшивка не створює вагомого навантаження на стіни та перекриття, що важливо для старих будинків. Для порівняння: стопа цегли такого ж обсягу потягне на дві тонни. Молода ялина на зрізі біла, з віком дерево набуває жовтуватого відтінку. Висихаючи, дошки не жолобляться. Ялину легко обробляти, тому з неї роблять дошки з напівкруглою поверхнею, так званий блок-хаус. Оздоблена такими дошками стіна виглядає як складена з круглих колод. Однак через низьку щільність поверхня легко дряпається. Вагонка з ялини для внутрішнього оздоблення коштує від 100 грн./м².

Сосна трохи важча за ялину: кубометр висушених дощок важить 405 – 420 кг. Природний колір соснових дощок — золотисто-жовтий. Приміщення, оздоблене сосною, виглядає сонячним навіть у похмурий день. Ціни починаються від 200 грн./м².

Модрина за твердістю поступається тільки дубу. Причому з часом міцність збільшується. У стару дошку цвях не заб’єш, а забитий кілька років тому не витягнеш. Дошки щільні та важкі: кубометр важить близько 650 кг. Колір варіюється від світло-жовтого до червоно-коричневого. Ціни на вагонку з модрини починаються від 250 грн./м².

Кедр за щільністю схожий із сосною: 360 – 435 кг/м³. Але волокна деревини коротші, ніж у сосни та ялини, тому навіть тонкі дошки не тріскаються з торців при пересиханні. У кедровій деревині не утворюються смоляні кишені — порожнини між річними кільцями, що знижують якість виробів. Колір дощок — жовто-рожевий або червонуватого відтінку, поверхня на дотик гладка як дзеркало. Запах кедрової смоли діє заспокійливо на нервову систему та відлякує комарів. Кедрова деревина цінується за благородний зовнішній вигляд і стабільність якостей. Дошки не жолобляться при зміні вологості, не темніють на сонці. Ціни починаються від 750 грн./м².

Листяні породи позбавлені смол і більше схильні до гниття при підвищеній вологості. Але не всі. У той же час вони щільніші за хвойні, тому краще тримають тепло.

Вільха росте в болотистих низинах, її деревина добре протистоїть волозі. Тому вільховими дошками обшивають сухі та вологі приміщення. Оздоблення кухні цілком може бути виконане вільховою вагонкою. Щільність вільхи становить 430 – 525 кг/м³ залежно від виду та віку — старі дерева щільніші за молоді. Дошки швидко сохнуть, не вигинаються і не скручуються. Колір — жовто-червоний або жовто-коричневий. З часом вільха темніє. Ціни — від 180 грн./м².

Липа має щільність 410 – 495 кг/м³, але вона м’яка за структурою. З неї легко вирізати фігурні вироби та нанести різьблений малюнок на поверхню. Колір липових дощок — від біло-рожевого до жовтого з коричневим відтінком. З часом липа темніє: деревина з порід, що ростуть у середній смузі України, набуває сірого відтінку, кавказькі сорти рожевіють. Щоб дошки не змінювали колір, їх покривають лаком. Ціни — від 190 грн./м².

Береза відрізняється міцністю, її щільність 520 – 640 кг/м³. Але при перепадах вологості дошки жолобляться. Колір — блідо-жовтий, зі слабо вираженим малюнком річних кілець. Березою обробляють стіни в сухих приміщеннях. Ціни — від 180 грн./м².

Ясен має щільність 560 – 680 кг/м³, за цим показником він лише трохи поступається дубу. У той же час гнучкий — ним обшивають криволінійні поверхні. Деревина світло-сіра, з рожевими або жовтими розводами. Старі дерева набувають коричневого відтінку. Текстура виразна за рахунок темних річних кілець, тому ясен підходить для елітних інтер’єрів. Ціни — від 650 грн./м².

Дуб — еталон міцності. Деревина щільністю 570 – 690 кг/м³ відрізняється довговічністю, не боїться вологи, її не вражає пліснява. Кольори — від жовтувато-білого до світло-коричневого. Використовують для створення дорогих інтер’єрів. Ціни — від 750 грн./м².

Деревину для внутрішнього оздоблення вибирають, виходячи з її зовнішнього вигляду, планованого дизайну, вологості приміщення та бюджету господарів. Застосовують дошку-вагонку та стінові панелі. Про ці вироби розповідаємо нижче.

ВАГОНКА

Вагонка та євровагонка

Вагонка відноситься до бюджетних і нескладних варіантів оформлення квартири. Коли говорять про оздоблення стін деревом своїми руками, в першу чергу мають на увазі вагонку.

Вагонкою називають стругану дошку, у якої з одного боку вирізаний поздовжній шип, з іншого — паз. Коли вагонку монтують, шип однієї дошки вставляють у паз іншої.

Розрізняють вагонку та євровагонку. Європейський стандарт жорсткіший за український за точністю розмірів, гладкості поверхні та вологості дощок. Шипи у євровагонки ширші, у пази вони входять щільніше. З тильного боку євродощок нанесені поздовжні борозенки, що називаються вентиляційними каналами. Повітря, що проходить по ним, обдуває дошки, перешкоджаючи скупченню вологи під ними.

Вагонку, зроблену за ГОСТ, ділять на 4 класи (сорти):

• Екстра — вищий сорт, дошки не мають жодних дефектів, у тому числі сучків;
• A — 1 сучок, 2 тріщини та 2 смоляні кишені на площі поверхні в 1,5 метра;
• B — до 4 сучків та до 2 тріщин і смоляних кишень на 1,5 м ²;
• C — сині плями та смужки, 2 смоляні кишені, сучки та тріщини розміром до 5% від площі дошки.

Для внутрішнього оздоблення використовують дошки класів Екстра, А та В. Клас С годиться лише для обшивки сараїв та вуличних туалетів.

Стандарт DIN 68–126/86 ділить євродошки на 3 класи:

• А — може бути 1 – 2 «живих» (світлих) сучка до 5 мм у діаметрі на дошку;
• В — 1 – 2 «мертвих» (темних) сучка до 5 мм у діаметрі;
• С — до сучків додаються відколи, що легко маскуються при монтажі.

Для внутрішнього оздоблення підійдуть дошки всіх трьох класів, оскільки одиничні сучки не псують зовнішній вигляд, а інші дефекти не видно після з’єднання дощок.

Зазначимо, що обидва стандарти досить старі, про що свідчать роки випуску, зазначені в найменуваннях – 86 та 88. Багато виробників давно вже розробили власні технічні умови (ТУ), вимоги яких вищі за ГОСТ та DIN. Тому напис на ціннику «Євровагонка класу Екстра» ще не означає, що магазин намагається продати неіснуючий сорт. Перевірте: якщо на дошках немає сучків та інших дефектів, значить, це продукція дійсно вищого класу.

Профілі євровагонки

Профіль — це контур вагонки. Найкраще він видно, якщо на дошку дивитися з торця. Існують два основних профілі — «Стандарт» та «Софт Лайн». У «Стандарту» лицьові фаски прямі, у «Софт Лайн» — закруглені.

Вагонку «Стандарт» легше пошкодити, якщо необережно зачепити гостру кромку твердим предметом — вона відколеться. А по закругленій фасці предмет зісковзне, не завдавши їй шкоди. Для оздоблення передпокою деревом доречніше буде вагонка з округлими фасками.

Євровагонка Стандарт, канадський кедр, сорт Екстра, 1830х94х11 мм —1450 грн./м²

Євровагонка Софт Лайн, береза, сорт Екстра, 3000х82х12 мм — 40 грн./м.п.

Випускають ще кілька видів євровагонки. У євровагонки «Штиль» глибина паза та ширина шипа однакові, тому шви між дошками менш помітні, ніж у Стандарту» та «Софт Лайна». У останніх шип ширший за паз і входить у нього не повністю.

Євровагонка «Штиль», кедр, 85x14x3000 мм — 550 грн./м²

Вагонка «Блок-хаус» імітує стіну з круглих колод. Вона товща за стандартну дошку, тому помітно зменшує простір приміщення.

Блок-хаус, вільха, сорт А, 3000х135х27 мм — 1100 грн./м²

Випускають вагонку, що імітує стіну з бруса. Такі дошки теж товщі за стандартну вагонку.

Євровагонка фальшбрус (імітація бруса), сосна, сорт А, 16×140×6000 мм — 145 грн./м²

На лицьову сторону євровагонки «Ландхаус» фрезою або пресом наносять рельєфний малюнок, імітуючи різьблення по дереву. Кілька десятків років тому така вагонка коштувала дорого і вважалася елітною. Зараз вона настільки ж доступна, як і стандартні дошки.

Євровагонка «Ландхаус», сорт Екстра, сосна, 12,5х96х3000 мм — 210 грн./м²

Євровагонка «Гусварблок» — декоративні панелі з різним малюнком на поверхні. Гусварблок дозволяє створювати різні комбінації декору за шириною, кольором, малюнком. Дошки-гусварк різних розмірів без проблем з’єднуються між собою за допомогою прихованого замка, створюючи єдину поверхню.

Гусварблок ПФ-9 «Візантія», липа, сорт А, 18х120х3000 мм — 750 грн./м²

Вагонку монтують на каркас із дерев’яних брусків або металевих профілів. Дошки укладають горизонтально або вертикально. Горизонтально укладені дошки візуально подовжують стіни, вертикальні «піднімають» стелю.

СТІНОВІ ПАНЕЛІ

Стінові панелі відрізняються від вагонки розмірами та технологією виготовлення.

За розмірами панелі ділять на рейки, плитки та листи. Рейки схожі на дошки, довжина досягає 3 м, ширина — 15 – 60 см, товщина — 8 – 20 мм. Плитки роблять зі сторонами 30×30 см, 60х60см і 90×90 см при товщині 3 – 5 мм. Листи найчастіше мають розміри 22×244 см і товщину 6 мм.

Панелі роблять з масиву дерева або деревних плит. До плит приклеюють листи шпону цінних порід дерева. Лицьові поверхні лакують або покривають воском.

Шпоновані стінові панелі VOLCRAFT FORM — 3000 грн./м²

Слід відрізняти шпоновані панелі від ламінованих. Ламінують плити пластиковою плівкою, що імітує дерево. Якщо використовувати ламіновані панелі, вийде оздоблення квартири під дерево, а не деревом.

ДЕРЕВ’ЯНІ ШПАЛЕРИ

Дерев’яними шпалерами називають рулонні вироби зі шпону товщиною 0,4 – 0,6 мм, наклеєного на паперову підкладку. Інша їх назва — шпоновані шпалери.

Дерев’яні шпалери вважаються екологічно чистим продуктом, оскільки у виробництві використовують дерево, папір і целюлозний клей. Виробники випускають дерев’яні шпалери з різним видом малюнка, у тому числі з інкрустацією та розписом.

У шпонованих шпалер є суттєвий недолік — вони коштують дорого. Крім того, торгують ними далеко не в кожному шпалерному магазині.

Дерев’яні шпалери Limba, 60х305 см — 4000 грн.

Шпоновані шпалери LL52_SALTY_LIME, 0,6х3,05 м — 14 500 грн.

Наклеюють їх як звичайні шпалери. Виробники запевняють, що процедура під силу навіть людині, яка не займається оздобленням стін професійно.

ПІДСУМКИ

У дерев’яному будинку оздоблення стін деревом логічне та виправдане. У міській квартирі воно виглядає незвично. Різноманітність дерев’яних покриттів дозволить створити комфортний інтер’єр у будь-якому стилі та в приміщенні будь-якого призначення.

Однак якщо ви збираєтеся формувати «дерев’яний» комфорт самостійно, зважте всі «за» і «проти». Маленька кімната в хрущовці з вікнами на північ, оздоблена масивними панелями темно-коричневого кольору, зробить її схожою на похмурий кабінет бюрократа. Стіни та стелі вітальні, обшиті вузькою одноманітною вагонкою, створять враження, що ви живете в сауні або в побутівці.

Не забувайте про особливості порід деревини:

• хвойні дошки виділяють запах смоли, але не бояться вологи;
• модрина з часом стає твердою як бетон — повісити на таку стіну картину стане проблемою;
• береза жолобиться при перепадах вологості — дошки вигинатимуться, перекручуватимуться і виходитимуть із кріплень;
• незахищена липа через 5 – 7 років почорніє, ніби забруднена дорожнім пилом;
• дуб виглядає невиразно в маленьких кімнатах.

Коли купуєте вагонку, оглядайте кожну дошку. У запечатаній упаковці можуть знаходитися екземпляри нижчого сорту, ніж зазначений на ціннику. Звертайте увагу на інформацію про вологість дощок, зазначену на упаковці. Вона має бути не більше 15%. Такі дошки не будуть змінювати розміри та форму, потрапивши в сухе приміщення.

Інтер’єр із застосуванням дерева має бути продуманий до дрібниць. Важливі колір, розміри та товщина елементів покриттів, їх поєднання з меблями та іншими аксесуарами: шторами, картинами на стінах, освітлювальними приладами. Необов’язково закривати деревом усі стіни. Можливо, достатньо виділити в кімнаті цільову зону та обробити її вагонкою або панелями.

Коли складете концепцію дизайну, загляньте в інтернет. Почитайте, що думають дизайнери з приводу оздоблення деревом, подивіться фотографії. В результаті отримаєте варіант, який радуватиме членів сім’ї довгі роки.

Електропроводку поверх стін вважають варіантом для сільських будинків, до того ж небезпечним. Однак і в міських квартирах вона виглядає як елемент інтер’єру, якщо зроблена професійно. Небезпека відкритої проводки теж сильно перебільшена. Розповідаємо, як прокласти кабелі, не замуровуючи в штукатурку.

Іноді наші замовники обирають відкриту проводку, щоб підкреслити дизайнерський задум.

 

ПЕРЕВАГИ ТА НЕДОЛІКИ ВІДКРИТОЇ ПРОВОДКИ

Електропроводи ховають для естетики. Але трапляються різні ситуації. Наприклад, господарі приходять до висновку, що штробити бетонні плити клопітно. Або роблять експрес-ремонт з прицілом на повноцінний через 2 – 3 роки. Інші оформлюють кімнати в ретро-стилі і відкриті проводи бачать елементом дизайну. Тоді й постає завдання красиво та безпечно протягнути кабелі поверх стін.

Перш ніж говорити про монтаж, пробіжимося по особливостях відкритої проводки. Визначення «відкрита» — умовне. Проводи не видно, якщо прокладені в трубах, кабельних каналах, плінтусах. Але оскільки ці конструкції лежать на поверхні стін, таку проводку теж відносять до відкритої.

Відкрита проводка в порівнянні з прихованою має ряд переваг:

• монтується без пилу та бруду, обов’язкових при штробленні стін;
• дозволяє швидше дістатися до проводів, щоб усунути неполадки;
• використовується в пожежонебезпечних приміщеннях, оскільки доступна для контролю за станом проводів.

Недоліки:

• вимоги пожежної та електричної безпеки жорсткіші, ніж для прихованої проводки;
• необхідність підбору кабелів та комплектуючих відповідно до дизайну приміщення.

Зазначимо, що вимоги безпеки до відкритої проводки в дерев’яному будинку м’якші, ніж для прихованої. Проводку всередині дерев’яних стін поміщають у сталеву або мідну трубу. Сталеву неоцинковану трубу фарбують ззовні та зсередини, захищаючи від корозії. Горизонтальні ділянки прокладають з ухилом, щоб стікав конденсат. У трубах роблять отвори для виходу вологи назовні. Для відкритої проводки такі запобіжні заходи зайві, що дозволяє заощадити час та гроші.

ВИМОГИ ДО ВІДКРИТОЇ ПРОВОДКИ

Неграмотно укладені проводи стають причиною пожеж та ураження електричним струмом. Вимоги до проводки викладені в Правилах улаштування електроустановок (ПУЕ). Це настільна книга електромонтерів та проектувальників електромереж.

Важливе значення має переріз (товщина) проводів, оскільки електричний струм їх нагріває. Чим потужніші електроприлади, тим проводи гарячіші. Розпечений провід підпалює легкозаймисті матеріали, наприклад, дерево. Товстий провід гріється менше. Переріз підбирають так, щоб кабелі не нагрілися до пожежонебезпечного стану, якщо одночасно включити всі електроприлади.

Якщо в квартирі немає суперпотужних електроприладів, монтери використовують стандартні перерізи. ПУЕ дозволяють прокладати мідні та алюмінієві проводи. Коли використовують мідь, до розеток тягнуть проводи перерізом 2,5 мм², до люстр — 1,5 мм², електроплити, бойлери підключають через кабелі 4 – 6 мм².

Вибираючи алюмінієві проводи, переріз збільшують у 1,2 рази. Крім того, враховують, що вони ламкі та м’якші за мідні. Ламкість вимагає акуратності при монтажі. Через м’якість контакти в розетках та вимикачах послаблюються та підгорають. Щоб цього не сталося, контакти раз на рік підтягують. Міді така профілактика потрібна раз на 10 років.

Другий важливий параметр — ізоляція. ПУЕ забороняють монтувати відкритим способом проводи з одним шаром ізоляції. Провід для відкритої проводки покритий ізолюючим пластиком та поміщений у негорючу оболонку. Ізоляція та оболонка повинні бути не тонші за 0,4 мм кожна.

Не всі проводи в оболонці задовольняють цій вимозі. Наприклад, товщина ізоляції та оболонки проводів марки ПУНП (Провід Універсальний Плоский) становить 0,3 мм. Крім того, переріз цих проводів на 30 % менший за заявлений на ярлику. Цей провід небезпечний, тому в 2006 році було випущено доповнення до ПУЕ, яким заборонено застосовувати ПУНП при монтажі електромереж, у тому числі, в житлових будівлях. Але їх, як і раніше, виробляють та продають.

Ось приклади проводів, які дозволено монтувати поверх стін. Вони поміщені в подвійну оболонку з негорючого ПВХ. Літери «нг» означають «негорючий».

Провід ПВСнг, 2×2,5 мм²

Кабель ВВГнг ГОСТ 2×4 мм²

Безпека проводки залежить також від того, як з’єднані проводи. Вимоги ПУЕ:

• проводи з’єднують пайкою, зварюванням, опресуванням, ізолюючими зажимами;
• контакти з’єднують у розподільних коробках;
• проводи на керамічних роликах з’єднують без коробок, на ролику або поряд з ним;
• мідні та алюмінієві жили з’єднують через клемні колодки;
• проводи не з’єднують у натяг, передбачаючи запас на випадок повторного з’єднання;
• ізолюють місця з’єднань.

Опресування — коли кінці жил вставляють у трубку (гільзу), потім обжимають кліщами.

Гільза 71 910 NET-E4009-B10, 10 шт

Прес-кліщі для обтиску гільз Iek КО-05Е

Роликом називають керамічний ізолятор, що служить опорою для проводу. Ролики використовують для монтажу проводки в стилі ретро. Про цей стиль розповімо нижче.

Ізолятор роликовий для відкритої проводки

Клемні колодки представляють собою групу контактів в ізолюючому корпусі. Проводи вставляють в отвори та затискають болтами. Один одного вони не торкаються.

Клемна колодка Navigator, 12х4 мм

Розподільні коробки використовують накладні. Їх монтують на шурупи. Якщо стіни бетонні або цегляні, свердлять отвори та вставляють дюбелі.

Коробка відкритої проводки

Мідь та алюміній не з’єднують безпосередньо, оскільки струм руйнує метали в місцях дотику. Натягувати проводи не можна, тому що вони вискочать із затискачів.

СПОСОБИ МОНТАЖУ ВІДКРИТОЇ ПРОВОДКИ

Змонтувати проводку — значить, закріпити кабелі, розмістити розетки, вимикачі та світильники. Спосіб монтажу відкритої проводки залежить від матеріалу стін та дизайну інтер’єру.

Електропроводи кріплять:

• на роликових ізоляторах;
• на скобах;
• в пластикових кабель-каналах;
• в плінтусах;
• в гофрованих трубах.

На роликових ізоляторах кріплять кручені проводи, коли монтують відкриту проводку в стилі ретро.

Ретропровід обмотаний нитками зі штучного шовку, які не горять і не підтримують вогонь.

Ретропровід Retrika, 2×1,5 мм²

Ізолятори кріплять до стіни через 50 – 70 см, на них підвішують провід. Потім ставлять розетки, вимикачі, стилізовані під старовину. Розводку роблять на роликах або в розподільних коробках, що теж імітують електроаксесуари минулого століття.

Розетка для відкритої проводки WERKEL RETRO WL18-03-01

Вимикач ретро

Розподільна коробка LINDAS

Скоби для кріплення проводу підійдуть, коли оформляють кімнати в стилях хай-тек або лофт, де характерні раціональність та мінімалізм.

Кабель притискають до стіни та фіксують скобою, яку кріплять у стіні цвяхом або шурупом. Скоби випускають під кабелі різної товщини та форми.

Скоба ЗУБР, 7мм, з оцинкованим цвяхом, 50 шт

Скоба IЕК, 6мм, з оцинкованим цвяхом, 100 шт .

Кабельні канали — пластикові короби з кришками. Короб кріплять до стіни, укладають у ньому кабелі та кришку закривають. Випускають кабель-канали, розраховані на 1 – 2 кабелі та на десятки жил, кольори — на будь-який смак. Забезпечені комплектуючими: кутами, відгалужувачами та розгалужувачами, вузлами (супортами) для встановлення розеток та вимикачів відкритої проводки. Доречні в стилі лофт.

Міні-канал, 12×7мм

Кабель-канал LEGRAND LINA, 2 м, 80х60 мм

Рамка та супорт ПРАЙМЕР, 6 модулів, 75 мм

Варіант кабель-каналу — плінтуси, всередині яких виділена зона для кабелю. Випускають білі плінтуси, кольорові, що імітують дерево, тому їх використовують у різних інтер’єрах. До розеток, вимикачів проводи тягнуть через настінні кабель-канали, на роликових ізоляторах або скобах.

Плінтус ПВХ Rico №80 для проводки, дуб альпійський 2,5 м

Плінтус Rico Color HSP 80, 2,5 м

Гофровані труби позбавлені звичної оку естетики. Через це їх частіше використовують у підсобних приміщеннях. Однак якщо в житловій кімнаті покласти на окремих ділянках кольорову гофру, такий прийом стане дизайнерським ходом. Гофру продають із шматком дроту, за допомогою якого протягують проводи через трубу. Дріт називають протяжкою.

Гофра ПВХ з протяжкою, діаметр 40 мм

Труба гофрована ПЕ з протяжкою, діаметр 63 мм

Бетонні стіни ускладнюють монтаж, оскільки треба свердлити отвори під дюбеля. Однак ці складнощі не порівнянні з тими, які виникають, коли штроблять стіни для прихованої проводки.

ПІДСУМКИ

Відкрита проводка — швидкий варіант прокласти домашню електромережу. Кабелі поверх стін стануть органічним елементом інтер’єру, якщо підібрати колір та форму комплектуючих. Відкрита проводка вписується в стилі ретро, ​​прованс, лофт, хай-тек. Дизайнери застосовують її також в екостилі та постмодерні, використовуючи колірні та об’ємні відмінності кабелів та каналів для них.

При цьому відкрита проводка зручніша для контролю за станом кабелів. Кришки кабель-каналів знімаються та ставляться назад. Гофровані труби в цьому плані менш зручні, однак все одно зняти ділянку труби простіше, ніж довбати стіну, в яку замуровані проводи.

При монтажі важливо дотримуватися вимог протипожежної та електричної безпеки. Використовують кабелі з подвійною негорючою ізоляцією, з’єднують проводи за нормами ПУЕ, влаштовують заземлення. Відкрита проводка, змонтована з урахуванням норм та правил, не несе небезпеки приміщенням та людям.

Монтаж електропроводки — справа відповідальна. Виконувати її повинні професіонали. Не довіряйте випадковим людям, звертайтеся до організацій, що мають співробітників з допуском до електромонтажних робіт.

Купуючи квартиру в новому будинку, люди враховують безліч зовнішніх факторів: місце розташування будинку, планування квартири, поверх. Але не завжди звертають увагу на неочевидні невидимі характеристики, які в подальшому здатні порушити комфорт проживання в будинку. Один з цих серйозних факторів – звукоізоляція та акустика.

Звуки проникають у квартиру через міжповерхові та міжквартирні перекриття, і при невірній підготовці стін, підлоги та стелі стануть вас дошкуляти протягом всього проживання в квартирі. Шуми бувають ударні та повітряні; для кожного виду шуму розроблені свої системи боротьби, які закладаються в проект на стадії розробки професійним дизайнером.

Якщо ви зважилися на співпрацю з професійним дизайнером, потрібно розуміти, що він допоможе вам не тільки з візуальними та стилістичними рішеннями, а й чітко пропрацює ергономіку простору квартири, прорахує комунікації, проводку і, в тому числі, забезпечить у квартирі комфортну для проживання акустику. Перед зустріччю зі спеціалістом підготуйте собі відповіді на питання, що ви не хочете чути у своїй квартирі, від чого хочете відгородити себе. Наприклад, від галасливих сусідів (зверху живуть музиканти, спортсмени, діти), від поганої гучної вентиляції, від ліфтового механізму (якщо живете на останньому поверсі), від жвавої траси поруч з будинком. Тоді дизайнер пропрацює шумоізоляцію, виходячи з особливостей квартири. Далі задайте собі питання, що не повинні чути ваші сусіди. Може, ви влаштовуєте концерти або галасливі вечірки, граєте на ударних інструментах, виховуєте дітей, розводите собак. В такому випадку дизайнер продумає шумопоглинання на основі ваших уподобань.

Існує два типи шуму: ударний та повітряний; кожен вид вимагає своїх нюансів ізоляції. Ударний шум виникає при механічному впливі предметів безпосередньо на плиту перекриття. Даний звук може бути викликаний просто ходьбою сусідів зверху. Гучно увімкнений телевізор або гра на музичному інструменті – джерело повітряного шуму. При розробці способів ізоляції звуків потрібно враховувати обидві різновиди.

Шумопоглинаючі матеріали можуть бути не тільки вшитими в стіну, а й мати декоративний характер, тобто впливати і на зовнішній вигляд інтер’єру. Розміщуються шумопоглинаючі елементи безпосередньо поруч із джерелом звуку (музичні інструменти, домашній кінотеатр, колонки). Це можуть бути звукопоглинаючі панно, що висять під стелею, або повстяні 3D-панелі на стінах, або навіть спеціальні шумопоглинаючі меблі з нетрадиційних матеріалів.

Вирішення питання акустичних недоліків не є складним, якщо усунути його на стадії ремонту. У монолітних будівлях міжквартирні стіни не є несучими і можуть бути виконані з хорошої цегли, або з тонких пінобетонних блоків, що ніяк не захистить від звуків. Ці особливості також лежать в основі вибору системи шумоізоляції. Досить часто в міжквартирних стінах панельних будинків присутні щілини та тріщини. В такому випадку доведеться розбити шви та заповнити їх розчином заново, або додатково ізолювати стіни ЗІПС-панелями.

Зовнішній дизайн інтер’єру також здатний боротися з шумом, навіть якщо ви на останньому етапі облаштування квартири задумалися над цим питанням. Велика кількість м’яких або пористих матеріалів в оздобленні стін, підлоги, а також м’яка та шумопоглинаюча меблі та декоративні панелі здатні значно знизити звукообмін із сусідами та ехо. І навпаки, якщо ваша квартира виконана в стилях мінімалізм або індустріальний, у кімнатах немає великої кількості меблів та перегородок, а стіни мають жорстке гладке оздоблення або зовсім позбавлені його, то акустика таких приміщень буде посилювати кожен ваш або сусідський звук у рази. Саме тому, якщо ви не хочете обшивати стіни килимами, як це робили за радянських часів, варто продумати звукоізоляцію на стадії розробки проекту та розмістити її всередині стіни, підлоги та стелі під час ремонту.

Натяжна стеля належить до сучасних оздоблювальних матеріалів, що володіють високими звукопоглинаючими властивостями. Однак, підвісна стеля з повітряним зазором, незаповненим звукопоглинаючим матеріалом, між плитою перекриття та листами відіграє роль своєрідного «підсилювача звуку». Рівень звуку знизиться, якщо таку конструкцію демонтувати та заповнити спеціальним матеріалом. Ця ж схема працює і з гіпсокартонним облицюванням стін із незаповненими внутрішніми порожнинами. Одним із якісних прийомів шумоізоляції є акустична стеля. Вона зменшує інтенсивність відбитого звуку, поглинає шум та покращує акустику приміщення. У просторі між зовнішнім шаром та перекриттям легко приховати комунікації: електропроводку, вентиляційні ходи та системи освітлення. Найчастіше в якості звукопоглинаючого матеріалу для таких стель використовуються спресовані плити з надтонкого скловолокна або мінераловатні плити.

Система звукоізоляції підбирається професійним дизайнером виходячи з безлічі факторів. Для кожного типу приміщення, планування, матеріалу стін, місця знаходження квартири та району, навіть від особливостей устрою вашого життя чи хобі прораховуються способи, матеріали та місця установки звукопоглинаючих засобів.

Закон не забороняє об’єднувати квартири, які знаходяться на одній площадці, на сусідніх поверхах і навіть у найближчих під’їздах. Щоб перепланування було безпечним і не призвело до штрафів та переробок, дотримуються кількох правил. Розповідаємо про них.

Квартири об’єднують не тільки по горизонталі, але й по вертикалі.

ЩО ГОВОРИТЬ ЗАКОН ПРО ОБ’ЄДНАННЯ КВАРТИР

Про об’єднання квартир закон не говорить ні слова. З точки зору законодавства об’єднання житлових приміщень у багатоквартирному будинку — це перепланування. Їй у Житловому кодексі присвячена глава, в якій детально розписано, що це таке, за яких умов вона можлива і з яких причин у ній відмовляють.

Перепланування — зміна конфігурації житлового приміщення, що вимагає внесення зміни до технічного паспорта. Змінюють конфігурацію, коли розбирають, переносять, зводять стіни, прорубують або закладають дверні прорізи, переносять або прокладають заново труби для газу, води, каналізації. Ці зміни відображають у плані квартири, який міститься в техпаспорті.

Об’єднати квартири без перерахованих робіт вдається рідко. Як мінімум, прорубують двері. У таких випадках отримують дозвіл на перепланування.

У статті Житлового кодексу говориться, що перепланування приміщення в багатоквартирному будинку проводиться за погодженням з органом місцевого самоврядування.

Об’єднати квартири без перерахованих робіт вдається рідко. Як мінімум, прорубують двері. У таких випадках отримують дозвіл на перепланування.

ЩО МОЖНА І ЩО НЕ МОЖНА РОБИТИ ПРИ ПЕРЕПЛАНУВАННІ

Згідно з Житловим кодексом, за дозволом виконують такі роботи:

• встановлюють і перевстановлюють газові прилади, прокладаючи додаткові підвідні мережі;
• міняють газову плиту на електричну;
• встановлюють додаткове інженерне та технологічне обладнання, що збільшує споживання електроенергії, води або вимагає прокладки підвідних мереж;
• влаштовують туалетні та ванні кімнати, прорізи в перекриттях, несучих стінах та міжквартирних перегородках;
• закладають самовільно виконані прорізи в несучих стінах та перекриттях;
• змінюють конструкції підлог, не зачіпаючи міжповерхове перекриття;
• розбирають ненесучі перегородки, якщо вони сприймають понаднормове навантаження перекриття;
• влаштовують у багатоквартирних будинках із залізобетонними перекриттями перегородки з цегли, пазогребневих плит, керамзитобетонних, пінобетонних та газосилікатних блоків товщиною понад 10 см, а також з інших матеріалів, що створюють навантаження на підлогу понад 150 кг/м².

У Житловому кодексі також перераховані заборонені роботи. За жодних умов не роблять наступне:

• не демонтують несучі стіни, балки та колони;
• не змінюють перерізів вентиляційних каналів;
• не закладають наглухо в стіну стояки газових труб;
• не укладають у штроб-канали труби опалення та водопостачання;
• не збільшують площі підсобних приміщень за рахунок житлових (навпаки можна);
• не переносять кухні в житлову кімнату з прокладкою водо-, газопроводу та каналізації;
• не вирубують дверні прорізи в несучій стіні без проведення розрахунків навантажень;
• не розміщують ванну кімнату над житловими приміщеннями квартири нижнього поверху без затвердженого варіанта гідроізоляції.

Зазначимо, що на роботи зі списку дозволених житлова інспекція погоджується не завжди. Інспектори в кожному конкретному випадку орієнтуються на висновки проектних організацій. Негативний висновок дадуть через індивідуальні особливості будинку або об’єднуваних квартир. Наприклад, коли в одній з квартир уже робили перепланування, в результаті якої не можна проводити дозволені роботи.

Погодження не знадобиться, якщо розбирають ненесучі перегородки або роблять у них прорізи за умови, що верхні перекриття не тиснуть на перегородки понад нормативу. Як вони тиснуть, з’ясовують у проектній організації. У якій саме, підкажуть у житловій інспекції. У будь-якому випадку перед об’єднанням квартир консультуються в житловій інспекції. Після консультації стане зрозуміло, чи дадуть на нього дозвіл.

ЯКІ ДОКУМЕНТИ ПОТРІБНІ

Житловий кодекс визначає типовий перелік документів, який подають до житлової інспекції, щоб отримати дозвіл на перепланування. До переліку входять:

• заява власника квартири;
• посвідчення особи заявника (з представника спитають ще й нотаріально засвідчену довіреність, що дозволяє діяти від імені заявника);
• копії правовстановлюючих документів на об’єднувані квартири (договір купівлі-продажу, дарування, міни, свідоцтво про право на спадщину);
• технічні паспорти об’єднуваних квартир;
• згода власників на перепланування;
• проект перепланування, який отримують в архітектурно-проектних організаціях;
• інші документи, що підтверджують статус будинку або власника квартири (пам’ятник культури, учасник пайового будівництва).

Перепланування погоджують за спрощеним та стандартним варіантами. Перший застосовують, якщо виконують роботи, що не зачіпають несучі конструкції. Проект перепланування не потрібен. Замість нього надають ескіз. Його малюють від руки на плані квартири, затвердженому БТІ. Перепланування за ескізом погоджують до проведення або заднім числом, подавши документи не пізніше 20 днів з моменту завершення робіт. У цьому випадку потрібно бути впевненим, що перепланування погодять саме за ескізом, а не за проектом.

Стандартний варіант погодження застосовується, коли виконують роботи з несучими конструкціями, монтують нові інженерні комунікації, що відбувається при об’єднанні квартир. Може знадобитися згода проектувальника будинку. Чи буде вона потрібна, з’ясовують на попередній консультації в житловій інспекції.

ОБ’ЄДНАННЯ КВАРТИР НА ОДНІЙ ПЛОЩАДЦІ

Отримати дозвіл на об’єднання сусідніх квартир на одній площадці простіше, ніж в інших варіантах. Найпростіший випадок, коли квартири розділені стіною з цегли або піноблоків. У таких квартирах навантаження від верхніх поверхів припадає на поперечну бетонну балку-ригель, що укладається вгорі стіни. Ригель чіпати не можна, але можна зробити в стіні під ним отвір для дверей, причому будь-якої ширини.

Якщо стіна повністю несуча, як, наприклад, у панельному будинку, ширина отвору обмежується 1,6 м. Конкретний розмір і розташування отвору вкаже організація, яка складає проект перепланування. Проектувальники також вимагатимуть посилити отвір металевою рамою, параметри якої вони ж і розрахують.

Буває, що проектна організація відмовляє в погодженні отвору через особливості будівлі. Відмова буде, якщо, наприклад, у суміжній стіні проходять вентканали, димоходи, або вона застаріла через старості.

Проблеми виникають, коли господарі об’єднаного житла змінюють призначення приміщень. При об’єднанні двох квартир вони отримують дві кухні та два санвузли. Якщо санвузли у великій родині виявляться не зайвими, то дві кухні — явний перебір. Зробити з кухні житлову кімнату закон забороняє. У ній можна організувати лише комору або робочий кабінет.

ОБ’ЄДНАННЯ КВАРТИР НА СУСІДНІХ ПОВЕРХАХ

Такий варіант називають об’єднанням по вертикалі. Він складніший за об’єднання по горизонталі. Отвори роблять не в стінах, а в міжповерхових перекриттях, які приймають на себе навантаження вищих поверхів.

Перш ніж дати висновок, проектувальники подивляться за планами, які стіни несучі, який їхній стан, що собою являють міжповерхові перекриття. Чим менше поверхів зверху, тим більша ймовірність отримати дозвіл. Майже завжди дозволяють приєднати мансарду та об’єднувати квартири у дво-триповерхових будинках.

Для об’єднаної квартири на різних поверхах знадобляться сходи. Якими вони мають бути і де розташовуватимуться, у найдрібніших подробицях вкажуть в організації, куди господарі звернуться за проектом перепланування.

Проектувальники вимагатимуть укріпити отвір для дверей у міжповерховому перекритті та розпишуть, як це зробити. Якщо розрахунки покажуть, що порушуються норми безпеки будівлі, зробити отвір не дозволять. Відмови трапляються у старих будинках із старіючими конструкціями та панельних будівлях, де майже всі стіни несучі.

Облаштування отвору та сходів — витратний процес. Перш ніж затівати об’єднання вертикальних квартир, слід тверезо оцінити свої фінансові можливості.

Складнощі також виникають, якщо господарі надумають замурувати один з виходів двоповерхової квартири. Дозволяється мати в багаторівневій квартирі тільки один вихід. Але за умови, що її верхні приміщення розташовані не вище 18 м від землі. Якщо вище, виходів має бути два. Таку вимогу продиктовано нормами протипожежної безпеки — пожежні автовишки здебільшого піднімаються тільки на таку висоту. Крім того, поверх, на якому закладають двері, має бути забезпечений аварійним виходом. Якщо ці вимоги не виконуються, залишають обидві двері.

ОБ’ЄДНАННЯ КВАРТИР У СУСІДНІХ ПІД’ЇЗДАХ

На таке об’єднання дозвіл дають рідко. Причини такі.

За нормами протипожежної безпеки під’їзди в більшості будинків — окремі пожежні відсіки. Вони розділені глухою стіною, яка не дозволяє вогню перебратися з одного під’їзду в інший. Робити отвори в таких стінах заборонено.

Крім того, в стіні, що розділяє під’їзди, часто розташовані шахти ліфтів, вентканали, труби комунікацій. У таких випадках у створенні дверного отвору відмовлять.

Навіть якщо в стіні немає шахт і комунікацій і вона не ділить будинок на пожежні відсіки, неприємності чекають у самих квартирах. Наприклад, рівень підлоги в них відрізняється на 10 – 20 см. Щоб його вирівняти, потрібні витрати на 50 – 150 тисяч грн. Отвір і сходи в товстій несучій стіні з урахуванням вимог будівельних норм і правил теж обійдуться недешево.

ЩО ПОТРІБНО ДІЗНАТИСЯ, ПЕРШ НІЖ ЗАТІВАТИ ОБ’ЄДНАННЯ

Перш ніж об’єднувати квартири, знайомляться з документацією на них. З’ясовують, які стіни несучі, з чого вони зроблені. Перевіряють, чи є в стінах зміцнюючі ригелі, колони, пілони, де вони розташовані.

Не вірять планам та експлікаціям. Для старих будинків вони відрізняються від того, що є насправді. Невідповідності пов’язані з тим, що колишні господарі робили самовільні перепланування, а експлуатуючі організації перекладали труби і не вносили зміни до планів БТІ.

Стан стін, підлог і стель квартири перевіряють разом з інженером-будівельником. Однак немає жодної гарантії, що він визначить всі приховані зміни. Будьте готові до того, що вони виявляться під час робіт, на які отримано дозволи. Тоді роботи припиняють. Якщо дотримуватися затвердженого житловою інспекцією проекту, інспектори звинуватять вас у тому, що ви не повідомили їх про виявлені невідповідності. У таких випадках інспекція вимагатиме через суд повернути конструкції в початковий стан.

Роботи з перепланування коштують грошей — рахунок піде на сотні тисяч грн. В окремих випадках витрати можна порівняти з вартістю однієї з об’єднуваних квартир. Перш ніж затівати об’єднувальне перепланування, тверезо оцінюють фінансові можливості.

Якщо задумали об’єднання квартир, сім разів відміряйте. З’ясуйте всі подробиці про квартири, дізнайтеся, які документи знадобляться, де їх отримувати і чи можна отримати взагалі. Інакше оформлення об’єднання затягнеться на місяці або в погодженні відмовлять.

Слабке світло загрожує втомою та поганим настроєм. Через занадто яскраве освітлення болять очі. Коли світла в міру, але він рівномірно заливає квартиру, стає незатишно: часом хочеться його приглушити, а можна тільки вимкнути. Розповідаємо, як зробити так, щоб світло не дратувало і завжди було там, де потрібне.

ПРИРОДНЕ ТА ШТУЧНЕ ОСВІТЛЕННЯ

Освітлення житлових приміщень ділять на природне та штучне. Для кожного розроблені норми. Для природного освітлення вони встановлюють, що в центральній смузі України прямі сонячні промені повинні потрапляти в житлові кімнати не менше 2 годин на добу.

Норми не вважаються порушеними, якщо пряме сонячне світло потрапляє тільки в одну кімнату. Головне, щоб відношення освітленості в середині кімнати до освітленості на вулиці в похмурий день становило менше, ніж 0,5%. Різницю визначають, вимірюючи люксметрами освітленість одночасно в кімнаті та на вулиці. Потім кімнатну освітленість ділять на вуличну і результат множать на 100%. По суті, норми встановлюють, що кімнати та вулиця в похмурий день повинні бути освітлені майже однаково.

Вплинути на природну освітленість міської квартири мешканцям важко. Хіба що частіше мити вікна і не затінювати їх щільними фіранками. У кімнаті здаватиметься світліше, якщо стіни обробити світлими матеріалами та поставити світлі меблі. Але саме здаватиметься, тому що світлі поверхні відбивають уже потрапивше світло, а нового не додають.

Штучне освітлення можна зробити таким, яким хочеться. Але повісити люстру з 5-7 лампочками недостатньо. Світло, що заливає простір кімнати, робить предмети обстановки плоскими. Він збіднює інтер’єр, позбавляє його виразності. Яскраве світло зі стелі дратує, коли дивишся телевізор або відпочиваєш у кріслі після роботи. Крім того, воно не завжди потрібне. Навіщо вночі включати яскраву люстру, щоб дійти до туалету?

Освітлення повинно робити квартиру комфортною в будь-яких ситуаціях: коли працюєш, відпочиваєш, приймаєш гостей. Правильне штучне освітлення складається з трьох частин: загального, робочого та декоративного світла.

Загальне освітлення забезпечують світильники, що дають рівномірне розсіяне світло без чітких тіней: стельові люстри з кількома лампочками або абажуром.

Люстра стельова Tori хром 5xЕ14×40 Вт — 450 грн.

Робоче освітлення — локальне. Воно освітлює не всю кімнату, а окремі зони або поверхні: стіл, крісло, узголів’я ліжка. Для створення такого освітлення використовують настільні лампи, вбудовані точкові світильники, торшери та бра.

Спот одноточковий De Markt Ринген чорний 1хE27х60 Вт — 320 грн.

Торшер LSP-0507 Lussole Lgo, 60W, 220V .

Бра Silver Light Lille, 40W, 220V — 330 грн.

Лампа настільна Lussole Roma LST-4374-01 — 958 грн.

Приліжковий світильник білий, світлодіодний, гнучка ніжка, 3W, 220V, 4000k — 295 грн.

Декоративне освітлення надає інтер’єру об’єм, виділяє окремі предмети або елементи оздоблення. Його організують за допомогою різнокольорових світлодіодних стрічок, спрямованих світильників-спотів, встановлених на стелі, стінах, у підлозі, плінтусах.

Комплект світлодіодних вбудованих у підлогу світильників FERON, G1030, 4W, 220V, 6 шт. – 620 грн.

Світлодіодна стрічка — смуга гнучкого ізоляційного матеріалу. На стрічці розташовані дві провідні шини з мідної фольги зі світлодіодами.

Світлодіодна стрічка 4,8W, світло тепле біле — 65 грн.

Ленту закріплюють у потрібному місці та підводять живлення через контролер. Керують стрічкою за допомогою звичайного вимикача або дистанційного пульта.

Контролер RGB з пультом сенсорного керування, 12V, 288W — 625 грн.

Грамотно організоване освітлення передбачає, що ним зручно користуватися. З цією метою для кожної кімнати та для квартири в цілому складають світлові сценарії. Вони визначають, які світильники включаються в тій чи іншій ситуації. Приймаєте гостей — включили одну групу приладів, дивитеся телевізор — іншу, лягаєте спати — третю.

Сценаріїв може бути скільки завгодно — кількість залежить від завдань, які вирішують за допомогою світла. Коли завдань одна-дві і світильників небагато, обходяться без сценаріїв і включають кожен прилад окремо.

ЯК ВИБРАТИ ЛАМПИ ДЛЯ СВІТИЛЬНИКІВ

Коли сценарії складені, роблять розрахунки освітленості для кожної кімнати, підбирають лампи та світильники.

Лампи вибирають, враховуючи наступні параметри:

• мінімальну освітленість приміщення;
• потужність;
• тип;
• розміри;
• напругу.

Начнемо з освітленості. Коли світла не вистачає, людині важко сконцентруватися, він стає розсіяним. Через пару місяців слабшає імунітет, з’являються ознаки депресії.

Занадто багато світла — теж погано. При освітленості більше 300 люкс болять очі, виникає дратівливість, знижується працездатність.

Як розрахувати освітленість? 1 люкс — освітленість поверхні площею 1 м², коли на неї падає світловий потік 1 люмен (лм). Нехай площа кімнати — 15 м². Множимо норму освітленості 150 лк на цю площу, отримуємо світловий потік 2250 люменів. Світловий потік вказаний на упаковці лампи. Наприклад, там написано: 630 лм. Це означає, що для кімнати площею 15 м² знадобиться 4 таких лампи. При розрахунку освітленості враховують, що внесок у неї роблять усі види освітлення: загальне, робоче та декоративне.

Для освітлення житлових приміщень використовують лампи розжарювання, галогенні, люмінесцентні та світлодіодні лампи. Тип ламп впливає на відтінок світла, якість кольоропередачі та обсяг електроенергії, яке «з’їдає» світильник.

Відтінки світла, що даються лампами, виробники вказують двома способами. Пишуть на упаковці «теплий білий», «нейтральний білий», «холодний білий» або вказують кольорову температуру в градусах шкали Кельвіна. Діапазон температур 2700-3200 К відповідає жовтуватим теплим відтінкам, 3500-5500 К — нейтральним, понад 6000 К — холодним з ледь помітною синявою.

Під кольоропередачею розуміють здатність лампи передати колір освітлюваного об’єкта. Індекс кольоропередачі Ra вимірюють в відносних одиницях від 0 до 100. Індекс дорівнює 100, якщо предмет виглядає так само, як при освітленні сонячним світлом. Чим нижче індекс Ra, тим швидше втомлюються очі. Він вказаний на упаковці. Лампи з Ra менше 80 не використовують в кімнатах, де люди проводять багато часу.

Лампи розжарювання світять за рахунок розпеченої спіралі, поміщеної в колбу з аргоном. Вони витрачають електроенергії більше інших типів ламп. До достоїнств відносять теплий білий світ, близький до 100 індекс кольоропередачі та низьку ціну.

Лампа розжарювання 95W Б 230-95-4 — 8 грн.

Вінтажні лампи коштують дорожче, але прожорливі, як і дешеві аналоги.

Лампа розжарювання 60W Vintage — 200 грн.

Найбільший недолік ламп розжарювання — низький КПД: лише 5 – 15% спожитої електроенергії перетворюється на світло, остання випромінюється в вигляді тепла. Служать такі лампи близько 1000 годин.

Люмінесцентні лампи заповнені парами ртуті. Під напругою пари випромінюють ультрафіолет, а люмінофорне покриття всередині колби перетворює його на світло, видимий оком.

Лампа енергозберігаюча OSRAM DULUX D/E 18W/840 G24q-2 —75 грн.

Люмінесцентні лампи світять яскравіше ламп розжарювання, електроенергії споживають в 5 – 6 разів менше, служать до 5 років. Однак індекс кольоропередачі не перевищує 70, тому від них швидко втомлюються очі.

Галогенні лампи світять за рахунок розпеченої спіралі, як і лампи розжарювання. В колбу додані галогени — пари йоду або брому, тому спіраль розігрівається сильніше, ніж в лампі розжарювання, світить яскравіше і довше не перегорає.

Такі лампи різноманітні за розмірами, конфігурацією, напругою живлення. Вони застосовуються в точкових світильниках, люстрах, їх вбудовують в меблі, підлоги і плінтуси.

Лампа галогенна LIGHTSTAR MR16 GU5.3 220V, 35W, 2800K — 45 грн.

Лампа галогенна Osram 64425, 20W, 12V, G4 — 23 грн.

Галогенки випромінюють теплий і нейтральний світ. Індекс кольоропередачі Ra становить близько 90 одиниць. Служать 2000 – 4000 годин. Але перегорять швидше, якщо їх часто включати і вимикати і торкатися пальцями. Електроенергії споживають в 2 — 3 рази менше ламп розжарювання тієї ж яскравості.

Світлодіодні лампи LED – найекономічніші освітлювальні прилади. Вони рідко перегорають, працюють до 30 000 годин, витримують 30 000 — 40 000 включень-виключень.

Лампа світлодіодна Osram Led Star Classic A75 E27 9W, 220V – 40 грн.

Лампа світлодіодна Feron LB-422, G4, 3W, 12V – 61 грн.

Лампочка Philips Hue White Ambiance GU10, 5,5W, 220V, дистанційне управління та налаштування за допомогою мобільного додатка, 2 шт. —2600 грн.

LED-лампи не нагріваються, споживають електроенергії в 8 – 10 разів менше ламп розжарювання такої ж яскравості, світять теплим, нейтральним і холодним світлом. Індекс кольоропередачі становить 80 — 90 одиниць.

ЯК ОРГАНІЗУВАТИ ОСВІТЛЕННЯ В РІЗНИХ КІМНАТАХ

У вітальні монтують загальне освітлення від стельових світильників і локальне для окремих зон — настільними і настінними лампами. Прилади декоративного освітлення розташовують так, щоб вони виділяли предмети обстановки або деталі обробки.

Світлові сценарії створюють, виходячи з призначення кімнати. Передбачають яскраве освітлення для прийому гостей, приглушене для перегляду телевізора, м’яке з підсвічуванням столу для романтичного вечері та інші. Сценаріями управляють за допомогою пульта, єдиного вимикача для кожного з них або включають прилади по окремості.

На кухні схема освітлення може бути різною. Якщо кімната маленька, можна обійтися без загальної люстри на стелі. Робочу зону освітлюють підсвічуванням, вбудованим в дно навісних шафок, а самі шафки — парою настінних спотів.

Світильники розташовують так, щоб вони не відкидали тінь від людини на робочі поверхні. Якщо розміри кухні дозволяють сумістити її зі столовою, вішають світильник над обіднім столом. Декоративне підсвічування монтують уздовж стін.

У спальні передбачають м’яке загальне освітлення з стелі, локальне — настільними лампами або бра біля узголів’я ліжка, декоративне — внизу або під стелею.

Світлові сценарії розробляють для ранку і вечора. Вранці потрібен яскравий стельовий світ, щоб швидше збадьоритися, ввечері — м’який розслабляючий від бра або торшера.

У дитячій кімнаті вішають загальний світильник під стелею. Робоче місце школяра освітлюють настільною лампою з холодним світлом, який допомагає зосередитися. Щоб почитати перед сном, біля узголів’я ліжка встановлюють настінний світильник або ставлять на тумбочку настільну лампу.

Настільні та настінні світильники вибирають з ударостійких матеріалів, щоб дитина випадково не зламала їх і не отримала травму.

У санвузлі на стелі монтують вбудовані світильники для загального освітлення і настінні світильники з двох сторін біля дзеркала. Можна купити дзеркало з підсвічуванням.

Дзеркало Misty Неон 2 LED, 120х80 см — 5520 грн.

Підсвічування дзеркала роблять розсіяною. Направлені світильники створюють жорсткі тіні. В дзеркалі тінь на обличчі змусить напружувати зір, коли, наприклад, жінка накладає макіяж, а чоловік голиться.

Декоративне підсвічування організують за допомогою вбудованих світильників хромотерапії, що входять в комплекти ванн і душових кабін.

У прихожій і коридорі немає вікон, тому штучний світ тут буває потрібен і вдень. У цих приміщеннях встановлюють споти над дзеркалом або по боках його, у шафи з одягом. В якості загального освітлення встановлюють вбудовані або підвісні світильники по центру стелі.

ЧЕК-ЛИСТ З ОРГАНІЗАЦІЇ ОСВІТЛЕННЯ КВАРТИРИ

В організації освітлення квартири важлива правильна послідовність дій. Вона потрібна, щоб нічого не упустити і не переробляти.

Простіше всього створити свою систему освітлення в квартирі без обробки в новобудові. Порядок дій складемо саме для цього випадку. Якщо робите ремонт в уже обжитій квартирі, послідовність дій збережеться, однак деякі пункти виявляться непотрібними або зайвими. Тоді їх не виконують.

Послідовність дій наступна:

1. Визначаємося з видами і кольорами оздоблювальних матеріалів. Вирішуємо, яка мебель і де займе місця в кімнатах. Цей пункт важливий тому, що зовнішній вигляд інтер’єру впливає на кількість і яскравість світильників. Для темної обстановки потрібно більше світла, а глянцеві поверхні не освітлюють направленими джерелами. Крім того, план розстановки меблів допоможе правильно прокласти проводи, встановити розетки і вимикачі. Вони не опиняться за шафою або диваном.
2. Складаємо світлові сценарії для кожної кімнати. Вони дадуть уявлення про те, скільки і яких світильників і ламп знадобиться. Садимося і розписуємо варіанти освітлення на ранок, день, вечір, ніч і передбачувані події в різний час доби.
3. Складаємо план проводки з урахуванням того, де і як встане мебель. Не забуваємо про зручність користування освітленням. В спальні передбачаємо вимикач загального світла у двері і біля ліжка, в прохідних кімнатах ставимо вимикачі-дублери на вході і виході.
4. Визначаємо, які і в якій кількості знадобляться світильники, вимикачі, розетки, проводи і комплектуючі для монтажу. Враховуємо дизайн, розміри, максимально допустиму потужність приладів.
5. Купуємо проводи, вимикачі, розетки, світильники, лампочки. Враховують, що для санвузла потребуються вологозахищені вироби з маркуванням IP44 і IP55. Перші захищені від випадкових бризок, другі не замкне, навіть якщо їх окатить водою з душа.
6. Прокладаємо електропроводку, монтуємо світильники, вимикачі, розетки.
7. Перевіряємо, як працює система освітлення. Вносимо необхідні виправлення та доповнення. Їх буде тим менше, чим ретельніше пропрацьовані світлові сценарії.

Людині, яка ніколи не монтувала освітлення в квартирі, зробити все самому буде важко. Навіть вибрати світильники непросто, коли бачиш перед собою десятки начебто однакових по призначенню приладів.

В таких випадках звертаються до фахівців. Дизайнери допоможуть визначитися з зовнішнім виглядом світильників, електрики змонтують безпечну електромережу і встановлять вбудовані освітлювальні прилади. Правильно організоване освітлення зробить квартиру комфортною і затишною в самих різних ситуаціях.