Правильно підібрані світильники дозволяють створити комфортну атмосферу, підкреслити особливості інтер’єру. Велике значення мають не лише технічні, а й естетичні характеристики освітлювальних приладів, які підбираються відповідно до стилістики загального оформлення. За допомогою грамотно вибудуваної системи освітлення можна:

• візуально скоригувати геометрію кімнати;
• приховати недоліки планування;
• створити цікаві акценти;
• забезпечити зональне ділення приміщення;
• підкреслити візерунки та фактури.

Різновиди освітлення

Сьогодні при створенні проєкту освітлення заведено поєднувати одразу кілька варіантів. Неодмінною умовою є гармонійність, за якої світильники не впадають у вічі, а органічно вписуються в інтер’єр. Іноді майстерність дизайнера дозволяє органічно використовувати урочисту кришталеву люстру разом із лаконічними вбудованими приладами. Головною відмінністю є тип світлового потоку:

• якщо вам потрібно направити на певну поверхню яскраве пряме світло, що створює контрастну тінь, слід використовувати настільну лампу або невеликий прожектор;
• більш м’яке світло – відбите. Воно дозволяє ефектно й одночасно ненав’язливо підкреслити багаторівневу стелю або фактурні стіни. Для цього можна використовувати приховані лампи галогенного типу;
• екрановане світло – ще один різновид м’якого освітлення. Отримати його можна за допомогою нічників, бра, китайських ліхтариків. Завдяки проходженню через шар паперу, матового скла, тканини, світло виходить рівномірно розсіяним, а тіні стають розмитими;
• також існують варіанти змішаного світла, коли один і той самий світильник дає на поверхню спрямований промінь, а наявність абажура забезпечує ще й екрановане сяйво.

Оформлення інтер’єру спочатку варто будувати навколо освітлення – розглядайте зразки кольорів, матеріалів як у штучних, так і в денних променях. Це необхідно, тому що багато відтінків сильно змінюють своє звучання залежно від характеру та ступеня світла. Навіть яскраві та глибокі тони здатні зблякнути або стати надто похмурими при неправильно складеному проєкті. Саме тому слід приділити цьому питанню максимум уваги або запросити професійного дизайнера.

Малі освітлювальні прилади

Одним із модних віянь сучасності є комбінація декоративного, локального та загального освітлення. Головні деталі інтер’єру в такому варіанті обладнані підсвічуванням, для центральної частини кімнати використовується люстра, присутні декоративні елементи. Варіанти оформлення:

• велика центральна люстра для рівномірного розподілу світлового потоку;
• невеликі прилади, що дають екрановане або відбите світло, можуть бути альтернативою люстрі, але в цьому випадку їх варто розміщувати досить високо;
• замінивши загальне освітлення точковим підсвічуванням, його можна розташувати на карнизі, за фігурними виступами підвісної стелі – це дозволить підкреслити оригінальність конструкції;
• люстра може бути доповнена настінними бра;
• цікавий варіант – стельові прилади мобільної конструкції, які можна переміщувати по спеціальних шинах, перенаправляючи тим самим потік світла;
• для обіднього столу підійде спрямоване світло, зону відпочинку краще обладнати приладами, що дають розсіяні промені, для вітальні підійде змішаний варіант. Дуже зручні у використанні бра з регульованим нахилом плафона;
• декоративне світло дозволяє створити необхідну атмосферу в приміщенні, що налаштовує на розслаблення, активне спілкування або романтичний лад;
• при використанні достатньої кількості приладів локальне освітлення, наприклад, у зимовому саду, може бути використане як основне.

При виборі ламп для люстри, нічника або бра обов’язково звертайте увагу на індекс кольоропередачі – він означає гаму самого світла та його здатність впливати на забарвлення інтер’єру. При грамотному використанні ви можете поекспериментувати з кольоропередачею, але не забувайте про те, що перебування в такому інтер’єрі повинно бути комфортним, не створювати зайвого навантаження на очі.

Під час розробки візуальної концепції інтер’єру 3-кімнатної квартири важливо враховувати кількість мешканців. Інші обмеження відсутні – все повністю залежить від вашої фантазії! Багато людей обирають один із найпоширеніших варіантів проекту дизайну: спальню великої площі, робочий кабінет та вітальню у стилі зимового саду. Ви можете обрати готовий дизайн трикімнатної квартири або замовити його розробку у фахівців. Трикімнатна квартира – це безмежні можливості для експериментів з декором, меблями та інтер’єром.

—

Про важливість раціонального підходу

Перший етап розробки дизайну – зонування квартири. Необхідно розмежувати дім на зони сну, активного проведення часу та загального користування. Визначитися зі стилем оформлення інтер’єру можна до зональної розмітки. Завдяки великій площі та особливому плануванню трикімнатну квартиру легко оформити в будь-якому стилі. Хочете, щоб ваш дім сяяв розкішшю бароко, дивував гостей естетичністю класицизму чи ренесансу? Це можливо – дизайн-проект трикімнатної квартири може бути заснований на будь-якому історичному стилі. Існує кілька аксіом, яких необхідно дотримуватися незалежно від дизайнерського напрямку концепції історичного стилю:

• максимальне використання передпокою;
• створення ніш;
• явне зонування;
• максимум вільного місця у вітальні;
• не використовувати несумісні елементи різних стилів.

Задіюйте передпокій у повному обсязі – це можна зробити за допомогою вбудованої шафи. Завдяки нішам ви заощадите багато вільного простору, який займають аксесуари. Інтер’єрні прикраси в нішах виглядають чудово.

Не бійтеся яскравого зонування – навіть якщо контраст буде надмірним, ваш естетичний смак не постраждає від цього недоліку. Адже ви не зможете перебувати в кількох кімнатах одночасно? Часто сучасний дизайн трикімнатної квартири спрямований на об’єднання вітальні та кухні шляхом встановлення барної стійки. Ніколи не намагайтеся поєднувати несумісні речі, наприклад, затишні прикраси концепції дизайну «прованс» та елементи стилю «хай-тек».

—

Грайте з контрастами та цілісністю за рекомендаціями!

Вам не обов’язково перебудовувати дім, щоб змінити дизайн трикімнатної квартири. Перетворити квартиру до невпізнання можна за допомогою декорування. Правильне розміщення аксесуарів інтер’єру різних стилів вже само по собі є радикальною зміною дизайну. Незалежно від того, чи обмежитеся ви простим декоруванням, чи захочете більш радикальних змін, пам’ятайте про наступні рекомендації:

• уникайте скупчення аксесуарів різних стилів у вітальні;
• не створюйте нагромаджень меблів у спальні;
• дотримуйтесь тенденцій обраного стилю;
• не наповнюйте маленькі кімнати меблями з масиву;
• у спальні відокремлюйте гардеробну від ліжка меблями.

Іноді дизайн перепланування трикімнатної квартири включає об’єднання вітальні та кухні шляхом демонтажу перегородки. Якщо вітальня часто є місцем проведення вечірок, то дане рішення буде дуже раціональним. Ви можете розробити дизайн квартири самостійно або замовити проект у фахівців – тоді вам не доведеться стежити за дотриманням рекомендацій та іншими тонкощами.

Не кожному власнику малогабаритної квартири доступне перепланування: багато ідей не проходять необхідних погоджень, інші рішення передбачають нераціональні фінансові витрати. Але навіть якщо вдасться здійснити задумане, немає таких прийомів і способів, які здатні квартиру з малою площею перетворити на просторі апартаменти. Оптимальним вирішенням наявної проблеми виявиться творчий підхід. Для цього необхідно вибрати стиль інтер’єру та з урахуванням усіх нюансів визначити відповідне дизайнерське оформлення.

Як оптимізувати наявну площу: ідеї та втілення їх у реальність

На етапі розробки плану переоблаштування малогабаритного житла необхідно вирішити, чи потрібно проводити демонтаж основних конструктивних елементів. Можливо, подібної процедури вдасться уникнути й обмежитися використанням виразних візуальних засобів.

1. До найбільш вдалих рішень, що передбачають демонтаж, можна віднести суміщення кімнати з лоджією, заміну стіни між вітальнею та кухнею на барну стійку або перегородку зі світлопроникного матеріалу. Також можна розглянути варіант суміщення санвузла.
2. Багато дизайнерів не рекомендують об’єднувати будь-яку з кімнат у квартирі з передпокоєм. Вхідні двері, що постійно перебувають у полі зору, здатні викликати дискомфорт та відчуття життя в казенному холі.
3. Дизайн інтер’єру маленької квартири, що передбачає створення апартаментів-студії, ґрунтується на зонуванні простору за допомогою стель, що мають різні рівні, світлових ефектів, облаштування подіумів, рельєфного декору стін.
4. В однокімнатній квартирі вдалим рішенням буде об’єднати єдину спальню з кухнею. На місці перегородки можна обладнати гостьову зону або встановити стелаж, який дозволить обмежити приватну частину приміщення, призначену для відпочинку.
5. Зробити більш просторою маленьку кухню дає можливість встановлення на її території барної стійки та невеликих шаф. Ці меблі успішно замінять громіздкий гарнітур. Вбудовані антресолі, що захаращують приміщення, можна замінити на неглибокі відкриті полиці.
6. Стелажі опоясувального типу зручно розміщувати навколо дверних прорізів.

Варіанти використання колірного та світлового оформлення

Для візуального розширення простору необхідно правильно підібрати освітлення та колірну палітру меблів, облицювання, текстилю, різних аксесуарів.

1. При зведенні мобільних перегородок, що зонуватимуть кімнату, бажано використовувати вітражне або прозоре скло.
2. Дизайн маленьких квартир не повинен ґрунтуватися на колірних контрастах. Бажано оформити стіни та підлогове покриття у світлих тонах.
3. У квартирі з невеликою площею вітається монохромність з вишуканими, невеликими візерунками або орнаментами.
4. Маленьку кімнату можна візуально збільшити, якщо три стіни оформити у спокійних пастельних тонах, а четверту зробити контрастною.

В інтер’єрі малогабаритної квартири важливою умовою є підкреслена лаконічність кожної деталі.

Деякі люди приписують дзеркалам містичні властивості, тому до їхнього розміщення в інтер’єрі підходять з особливою відповідальністю. Згідно з рекомендаціями психологів, не слід прикрашати подібними інтер’єрними елементами кімнати неврівноважених підлітків та людей, які часто перебувають у тривожному стані. У спальні дзеркалу теж не місце – у ньому не повинна відбиватися спляча людина.

Форма, оправа та багатомірність сучасних дзеркал

Дзеркало часто використовують як головний акцент в обстановці, а також з метою внесення візуальних змін у невдале планування. Вироби дозволяють створити світловий або просторовий коридор, зробити приміщення асиметричним, візуально збільшити довжину короткої стіни або візуально підняти стельову поверхню.
Сьогодні популярні різні форми дзеркал: овальні, вигнуті, фігурні, прикрашені рамами або піскоструминними, вінтажними зображеннями. Не менш затребуваними є дзеркальні модулі, які виглядають як зібрані у витончені рами різні за формою фрагменти. Вони дозволяють заломлювати світло та створювати незвичайні ефекти.

1. Безрамні конструкції великого розміру рекомендується встановлювати в темних кімнатах навпроти вікон.
2. Щоб отримати величезну вітальню, необхідно облицювати одну з її стін дзеркальним склом.
3. Цікавим дизайнерським рішенням виявиться комбінація скла та дзеркал. Оригінально виглядатимуть скляні полиці для сувенірної продукції, що мають дзеркальні задники.
4. Велике дзеркало можна розмістити навпроти зимового саду, що знаходиться на території лоджії, приєднаної до житлової кімнати.
5. Часто дизайнери встановлюють великі дзеркала від підлоги до стелі з метою отримати ефект віддзеркалення. Для цього важливо провести попередню філігранну обробку підлогового покриття.
6. Дзеркальна стельова поверхня здатна візуально усунути кривизну стін, яка часто зустрічається в квартирах з невеликою площею. Для маскування недоліку необхідно частково облицювати стелю дзеркальним склом.

Дзеркала в інтер’єрах кімнат: передпокою, вітальні, спальні та ванної

Враховуючи функціональне призначення приміщення, на його території можна розмістити дзеркало будь-якої форми та конфігурації: у вигляді фальш-вікна, старовинного годинника, від підлоги до стелі, що оперізує узголів’я ліжка, оформлене химерною рамою тощо.

1. Передпокій є однією з кімнат, для якої необхідно вибирати дзеркало, що виконує не лише декоративну, а й утилітарну функцію. Воно повинно мати оптимальний розмір та форму, щоб гостям та мешканцям квартири не доводилося щоразу вирушати до ванної кімнати з метою поправити зачіску або привести себе до ладу перед виходом з дому.
2. У коридорі з невеликою площею можна повісити відбиваючий виріб на внутрішній стороні вхідних дверей. У вузькому передпокої для його розміщення підійде бічна стіна.
3. У ванній кількість дзеркальних поверхонь може бути необмеженою. Елегантно виглядають стіни, облицьовані тонованою дзеркальною плиткою, яку нерідко комбінують з керамічною, що має насичені темні тони.
4. На території вітальні дзеркала слід розвішувати таким чином, щоб у них відбивалася загальна зона відпочинку з великим столом, фамільним годинником та каміном. Якщо розмістити дзеркальну поверхню під кутом, домігшись відбиття витончених статуеток, посуду та різних колекційних предметів, можна надати інтер’єру ілюзію палацової розкоші.
5. Дзеркало зручно вішати навпроти робочого місця, якщо позаду людини, що сидить за столом, знаходиться вхідні двері. Таке розміщення дозволить контролювати поглядом вхід до кімнати.
6. У спальні відбиваючий елемент інтер’єру також слід встановлювати або вішати на стіну навпроти дверного отвору. При цьому важливо, щоб люди, які сплять у ліжку, в ньому не відбивалися.
7. При бажанні встановити велике дзеркало біля спального місця, можна використовувати його для облицювання стіни біля узголів’я, що дозволить за бажанням бачити або не бачити власне віддзеркалення.

Дізнатися докладніше про дизайн квартири можна тут.
Цікаві дизайнерські рішення передбачають прикрасу приміщень дзеркалами незвичайних форм, декорованими оригінальними рамами.

Квартири-студії здобули велику популярність завдяки своїй оригінальності та зручності, тому питання дизайну їхнього інтер’єру сьогодні дуже актуальні. Хоча таке житло вважається атрибутом молодіжного способу життя та людей творчих професій, комфорт та функціональність мають велике значення. Попри подібні стереотипи, багато представників середнього класу вирішуються на придбання студії, а провідні забудовники передбачають цей тип квартир у всіх новобудовах.
Якщо вас цікавить дизайн інтер’єру квартири-студії, слід визначитися, про яке саме житло йдеться: спеціально спланованої студії в новому будинку або ж індивідуальному проекті на основі стандартної малогабаритної житлової площі. У першому випадку йдеться про дотримання стандартів комфорту, якості та безпеки, у другому рішення реалізується за рахунок усунення внутрішніх стін. Створити цікавий дизайн можна в будь-якому варіанті, але типове житло потребуватиме серйозної роботи з підготовки.

Створюємо молодіжний інтер’єр

Найбільш привабливі студії для молодих пар, які ще не встигли завести дітей. Виконується дизайн інтер’єру однокімнатної квартири-студії на основі смаку та культурних уподобань її власників. Відмінною особливістю є відсутність необхідності у створенні мобільних перегородок, окремої зони для ігор або навчання дитини. Одна з основних умов – виразне та оригінальне оформлення, що органічно включає в себе легкий творчий безлад. Головні прийоми дизайнера:

• зміна рівня стелі дозволить забезпечити повноцінне функціональне зонування простору. Додатково підвісну стелю можна прикрасити цікавим принтом, незвичним оздобленням, виділити яскравим кольором;
• дизайн стін за текстурою та кольором має бути органічним доповненням стелі;
• практична та оригінальна деталь – подіум, який не лише прикрасить інтер’єр квартири-студії, а й забезпечить додаткове місце для зберігання речей (за достатніх габаритів). Зазвичай на подіумі розміщують обідній стіл або ліжко;
• кількість меблів та предметів декору має бути мінімальною, щоб зберегти простір та особливу повітряну атмосферу такої квартири;
• бажано уникати великих архітектурних елементів;
• залиште простір біля вікон вільним.

Створюємо сімейний інтер’єр

Класичні рішення студії можна втілити лише за наявності доброго природного освітлення. Необхідно, щоб вікна були досить великими та були обладнані в достатній кількості. Це дозволить без ризику захаращення інтер’єру розмістити в ньому всі необхідні меблі. Створюючи дизайн кухні в квартирі-студії сімейного типу, варто подбати не лише про ергономічність, а й про максимальну функціональність, створити містку обідню зону. Основні дизайнерські інструменти:

• підкресліть меблі, зокрема трансформовані, оригінальними предметами мистецтва. Можна використовувати як сучасні, так і класичні зразки;
• освітлення має бути добре розгалуженим, щоб не утворювалося темних кутів;
• елементи декору та обстановки, що сильно відрізняються за стилістикою, не повинні знаходитися поруч. Так, антична статуя матиме поганий вигляд поряд зі шафою у стилі хай-тек;
• бажано використовувати світлу палітру кольорів, особливо для невеликих квартир. Поєднуйте не більше трьох кольорів;
• вкрай важлива ергономіка та пропорційність, що дозволить уникнути захаращення простору;
• для дітей має бути передбачена окрема зона, де можна буде грати та навчатися.

Також читайте: ремонт 3-кімнатної квартири.

Батареї опалення закривають, щоб про них не вдарилися діти, не застрягли домашні тварини, або коли вони виглядають погано. Завіси перешкоджають передачі тепла, тому їх підбирають і встановлюють так, щоб тепловтрати були мінімальними. Розповідаємо, як правильно вибрати екрани для радіаторів.

ВИМОГИ ДО ЕКРАНІВ

Вироби, якими закривають радіатори, називають по-різному. Їх називають **екранами**, **решітками**, **коробами**. Екранами — тому що вони захищають людину від батареї та батарею від людини. Це загальноприйнята назва. Якщо екран має панель зверху та боковини, його називають **коробом**.

Екрани оснащені решітками — плитами, в яких пробиті або прорізані отвори (**перфорація**). Отвори роблять круглими, квадратними, у вигляді вигадливих квіточок — щоб було красиво. Перфорація потрібна для того, щоб тепло від батареї потрапляло в кімнату.

Якщо екран закриває батарею тільки спереду, отвори необов’язкові. Холодне повітря надходить до батареї знизу, нагрівається і безперешкодно йде нагору. Екран у вигляді короба найбільше зменшує передачу тепла: руху повітря заважає верхня панель. Якщо в ній прорізати отвори, перешкод для повітря стане менше.

Однак випускають короби і з глухою верхньою панеллю. Вони підійдуть для кімнат, де батареї гріють добре і тепло не йде через щілини у вікнах та дверях. Якщо ж у квартирі прохолодно, вибирають екрани з ґратчастою верхньою панеллю або взагалі без неї.

Екрани-короби встановлюють так, щоб залишався доступ до вентилів та з’єднувальних муфт — на випадок, якщо батарею доведеться ремонтувати.

ВИДИ ЕКРАНІВ ТА ЇХ ОСОБЛИВОСТІ

Металеві екрани роблять з алюмінію, листової сталі, бронзи, міді. Вони міцні, добре передають тепло від батареї в кімнату. Металеві поверхні фарбують, наносять малюнки, навішують ажурну решітку.

Екран-відбивач радіатора, метал — 160 грн.

Екран-короб, фотодрук, метал — 3250 грн.

Металеві екрани за теплопередачею стоять на першому місці серед інших конструкцій для декору батарей. Однак великої різноманітності магазини не пропонують. Ексклюзивні варіанти роблять на замовлення.

Екрани з натурального дерева цінують за презентабельний зовнішній вигляд та екологічну чистоту: вони не виділяють шкідливих речовин, не викликають алергічних реакцій. Роблять їх з дуба, бука, ясеня та інших цінних порід, які коштують недешево.

Дерево погано проводить тепло, тому дерев’яні екрани оснащують решітками з великими отворами та прорізами вгорі для відведення нагрітого повітря.

Екран для радіатора, натуральний дуб — 9500 грн./м.

Дерев’яні екрани обробляють складами, які оберігають їх від пересихання при високій температурі. Однак перепади температур і вологості вони все одно переносять погано: з часом коробляться та тріскаються. Щоб не розтріскувалися, захист регулярно оновлюють. За такими екранами доглядають, як за дерев’яними меблями.

Екрани з плит MDF та HDF зовні схожі на дерев’яні, хоча можуть бути пофарбовані в різні кольори. Плити пресують з деревної стружки. У плит HDF вища щільність, і вони вважаються більш екологічно чистими. Однак на ціні це не позначається, вона більше залежить від розміру та дизайну екрану.

Короб малий «Модерн Готика», HDF, 600х900х200 мм — 859 грн.

Екран-короб на батарею, МDF, 900х400х180 мм — 1658 грн.

Деревностружкові екрани за міцністю поступаються дерев’яним, тепло проводять так само погано. При необережному поводженні на плитах з’являються відколи, з яких сиплеться стружка. Вони не люблять вологе повітря: розбухають і коробляться. Дешеві плити МДФ, нагріваючись від батареї, можуть виділяти фенольний запах.

Пластикові екрани — найдешевші. Пластик легкий, не боїться вологи. На нього наносять малюнки та візерунки, фарбують, імітують дерево та інші декоруючі матеріали. Але пластик є пластик, і підробка все одно помітна.

Екран для радіатора ПВХ, 60х90 см — 145 грн.

ПВХ, з якого роблять екрани, при нагріванні розм’якшується і нерідко пахне фенолом. З цієї причини пластикові екрани не ставлять у дитячих установах. Тепло вони передають погано.

Скляні екрани вирізають з товстого загартованого скла. Вони можуть бути прозорі та матові. На них наносять малюнки піскоструминним способом або фотодруком. Прозорі скла не приховують поганий вигляд радіатора, крізь матові скла він теж видно. Скла з малюнком або фотодруком підійдуть не до кожного інтер’єру.

Екран зі скла OPW, RAL 9003, 1620х470х6 мм — 6500 грн.

Скло погано проводить тепло, а перфорацію в ньому не зробиш. Тому скляними екранами закривають фасади батарей, залишаючи відкритими верх і боковини.

Вибираючи скляний екран, враховують, що скло — крихкий матеріал, і для сімей з маленькими дітьми це не найкращий варіант. Діти можуть його розбити, випадково вдаривши важкою твердою іграшкою або м’ячем. Крім того, скло вимагає догляду: на ньому помітні плями від пальців, жир, пил.

В якості інших варіантів декору батарей використовують саморобні короби з гіпсокартону, штори та меблі. Гіпсокартонні короби замовляють у ремонтно-будівельних компаніях. Решітку на них можна придбати фабричну — вони продаються в магазинах.

СПОСОБИ ВСТАНОВЛЕННЯ ЕКРАНІВ

Екрани встановлюють на підлогу, монтують на стіні, навішують на батарею. Від способу встановлення залежить конструкція екрану. Коли купують, враховують, як він монтується.

Напідлоговий екран — короб, який надягають на батарею зверху, потім знизу кріплять платформу з ніжками. Він легко знімається, якщо знадобиться відремонтувати та почистити батарею. Такий екран закриває радіатор з усіх боків, через це знижується теплообмін. Чим гірше гріють батареї, тим більше отворів має бути в решітках.

Настінний екран використовують, коли батарея розташована в стінній ніші. Це найважчі в установці конструкції, оскільки доводиться свердлити стіну або створювати нішу, щоб приховати ще й опалювальні труби. Настінні екрани передають тепло краще за закриті підлогові короби, оскільки в ніші більше простору для руху повітря.

Навісний екран використовують для чавунних батарей-гармошок. Його навішують на радіатор і кріплять болтами. З установкою впорається навіть новачок. Навісні екрани з металу добре проводять тепло. Пластик не вішають на гарячі батареї, оскільки він може виділяти «хімічний» запах фенолу.

ЯК ВИБРАТИ ЕКРАН ДЛЯ БАТАРЕЇ

Основні принципи правильного вибору екрану такі:

• визначають мету, заради якої ставлять екран;
• враховують форму, розміри та зовнішній вигляд батарей;
• враховують температуру батарей;
• враховують розташування батарей: під підвіконням чи ні, в ніші чи на стіні.

Розповімо про кожен пункт докладніше. Цілі встановлення екрану можуть бути наступні: приховати батарею, яка погано виглядає, захистити дітей та домашніх тварин від опіків, змінити дизайн кімнати.

Екран вибирають залежно від мети. Якщо завдання приховати радіатор, екран не повинен бути прозорим. Якщо треба захистити дітей та чотирилапих улюбленців, потрібен закритий короб.

Враховують, що будь-який екран погіршує передачу тепла, але по-різному: дерев’яні — більше, металеві — менше. Якщо батареї гріють слабо, ставлять металеві екрани з великою кількістю прорізів у решітці для циркуляції повітря. Якщо взимку батареї гарячі, і температура не регулюється, ставлять дерев’яні, деревні, скляні екрани. Між коробом та радіатором залишають проміжки не менше 7 – 10 см, щоб екран не розсохся.

Якщо батарею зверху закриває підвіконня, під ним ставлять аеродинамічний козирок — похилу пластину, яка направляє повітря вгору. Козирки входять у комплект деяких видів виробів. Інший варіант — поміняти підвіконня, щоб воно не накривало радіатор.

Якщо батареї гріють погано, на стіну за ними приклеюють фольгу: вона відіб’є тепло в кімнату. Внутрішні стінки короба забарвлюють у чорний колір: чорна поверхня поглинає більше енергії та більше тепла віддасть у кімнату.

Короби з дерева та деревних плит вибирають з отворами у верхній панелі, щоб нагріте повітря швидше потрапляло в кімнату.

Іноді майстри монтують усередині коробів вентилятори, подібні до тих, що встановлені в системних блоках комп’ютерів. Вони витягують нагріте повітря назовні, працюють безшумно.

Ми звели в таблицю переваги та недоліки екранів з різних матеріалів. В окремому стовпці вказали теплопровідність: цифри наочно показують, що здатність матеріалів передавати тепло відрізняється в сотні разів.

Настінні екрани — найскладніші в монтажі. Новачкові повісити такий декор буде складно, тому краще звернутися до майстрів ремонтно-будівельних компаній.

Обов’язково враховують дизайн інтер’єру. Темні екрани під дерево з ажурними решітками виділяються на тлі світлої стіни, привертають до себе непотрібну увагу, дроблять інтер’єр. Металеві екрани не підійдуть для сільських стилів, але будуть доречні для хай-теку. Перш ніж вибрати декор для батареї, рекомендуємо порадитися з дизайнерами або почерпнути відсутню інформацію в інтернеті.

Стеля у ванній кімнаті вважається хорошою, якщо не псується через підвищену вологість. Розповідаємо, з яких матеріалів роблять вологостійкі стелі та у скільки обійдуться різні варіанти.

Натяжна стеля — один з найпопулярніших варіантів для ванної. Вона не боїться води, добре виглядає і не допускає затоплення.

ОШТУКАТУРЕНІ СТЕЛІ

Стелі штукатурять, коли вирівнюють. Штукатурять двома способами: **під правило** та **по маяках**. Правило — рейка довжиною 1 – 3 метри, за допомогою якої рівняють поверхню. Маяки — металеві профілі, на які спирається правило. Рівняти по маяках простіше. Щоб вирівняти поверхню правилом без маяків, треба володіти достатньою майстерністю.

У ванних кімнатах використовують штукатурні суміші з добавками, що знижують вологопроникність. У магазині їх розпізнають за написом «штукатурка вологостійка» на упаковці.

Випускають цементні та гіпсові суміші.

Цементні суміші ділять на цементно-піщані та цементно-вапняні.

Переваги цементно-піщаних сумішей:

• міцні — їх важко розбити навіть молотком, тобто служитимуть десятки років;
• довговічні — на стелі служать 40 – 50 років;
• дешеві — ціни від 70 грн за мішок вагою 25 кг (середня витрата — 12 кг сухої суміші на м²).

Недоліки:

• сохнуть 10 – 30 днів;
• погано зчіплюються з дерев’яними поверхнями;
• тріскаються, якщо швидко сохнуть.

Штукатурка Weber Vetonit TT40, цементна, вологостійка, 25 кг — 130 грн.

Переваги цементно-вапняних сумішей:

• важать у 1,5 рази менше цементно-піщаних сумішей;
• добре зчіплюються з бетоном, цеглою, деревом;
• висихають за 7 – 10 днів;
• не тріскаються при висиханні;
• запобігають появі плісняви.

Недоліки:

• міцність нижча, ніж у цементно-піщаних сумішей, а отже, швидше почне тріскатися і відвалюватися.

Цементно-вапняна штукатурка IVSIL THINER вологостійка, 25 кг — 95 грн.

Цементні суміші використовують для чорнового оздоблення стелі. Потім шпаклюють, фарбують або покривають шаром декоративної штукатурки. Для вологих приміщень використовують декоруючі суміші, до складу яких входять солі жирних кислот, що збільшують вологостійкість.

Штукатурка CERESIT CT 137 декоративна цементна, фракція 2,5 мм, 25 кг — 345 грн.

Цементні суміші для стелі у ванній вибирають, якщо хочуть створити міцне покриття на десятиліття.

Гіпсові суміші застосовують як чорнове та чистове оздоблення, тому що в них немає піску, який робить поверхню шорсткою і потребує додаткової обробки.

Гіпс розм’якшується у вологому середовищі. Щоб зробити гіпсову штукатурку вологостійкою, у суміш вводять мінеральні або полімерні наповнювачі.

Переваги гіпсової штукатурки:

• важить у 2 рази менше цементної;
• легко наноситься, так як пластичніша за цементну;
• висихає за 2 – 3 дні.

Недоліки:

• міцність удвічі нижча за цементно-вапняну суміш, тобто термін служби буде коротшим;
• ціна в 1,5 – 2 рази вища, ніж цементних штукатурок (від 110 грн. за мішок вагою 25 кг).

Штукатурка GLIMS SatiN гіпсова вологостійка, 30 кг — 170 грн.

Стеля у ванній кімнаті штукатурять, коли не хочуть зменшувати висоту приміщення або економлять гроші, розраховуючи виконати роботи самостійно. Однак якщо впевненості у власній майстерності немає, помітної економії не вийде. Ціни на штукатурку стелі починаються від 200 грн./м². Додайте ціну за шпаклювання від 205 грн./м², вартість матеріалів і отримаєте результат, порівнянний з витратами на інші варіанти оздоблення.

Штукатурку фарбують акриловими, латексними та силіконовими вологостійкими фарбами.

Акрилові фарби розводять водою, але коли вони висохнуть, вологи не бояться. До складу цих фарб входять полімери, що утворюють водонепроникну плівку.

Акриловими фарбами фарбують цементну та гіпсову штукатурку, цеглу, бетон та залізобетон.

Переваги акрилових фарб:

• сохнуть 2 – 24 години залежно від вологості та температури повітря;
• лягають щільним шаром, що перекриває колір поверхні, що зменшує витрату;
• зчіплюються з будь-якими поверхнями, що вбирають воду;
• мають еластичність, через що не тріскаються при усадці та перепадах температур;
• не шкодять здоров’ю;
• миються мильною водою.

Є й недолік: фарба підкреслить горбки та нерівності, тому шпаклювати доведеться ретельно.

Фарба акрилова HUSKY для стель, 10 л — 995 грн.

Білі фарби з часом жовтіють. Швидше змінюють колір підроблені зразки. Висновок: купуйте фарбу, що має сертифікат відповідності, тоді вона залишиться білою 5 – 6 років.

Латексні фарби роблять зі штучного каучуку (латексу). У банці частинки каучуку плавають у воді, не злипаючись одна з одною. Коли фарбу наносять на поверхню і вода випаровується, латексні крупинки склеюються одна з одною, утворюючи водонепроникну плівку.

Переваги латексних фарб:

• сохнуть 3 – 5 годин;
• лягають на будь-які пористі поверхні;
• не шкодять здоров’ю;
• не змінюють колір 7 – 10 років;
• не тріскаються, коли змінюються вологість та температура.

Такі фарби вимагають шліфування поверхні, так як не маскують нерівності.

Фарба латексна DULUX BINDO для стелі, 10 л — 1650 грн.

Латексні фарби за властивостями схожі з акриловими, але довговічніші за них, а тому дорожчі.

Силіконові фарби — це фарбуючі пігменти, розчинені у спеціально обробленій силіконовій смолі. Вони поєднують міцність акрилу та стійкість кольору латексу.

Інші переваги силіконових фарб:

• не пропускають воду та відштовхують її;
• не дають розвиватися грибкам та плісняві;
• не шкодять здоров’ю;
• не тріскаються, перевершуючи за еластичністю акрил та латекс.

Силіконова фарба не захищає металеві поверхні від корозії, так як пропускає пари.

Стелю у ванній фарбують будь-якою з вищеперелічених фарб. Купувати їх слід у великих торгових центрах, звертати увагу на термін придатності, не брати продукцію, яка вполовину дешевша за середню ціну аналогів.

Фарбування стелі у 2 шари коштує 120 грн за м².

ПІДВІСНІ СТЕЛІ

Підвісну стелю у ванній роблять, коли «рідна» виглядає зовсім погано, і вирівнювати її штукатуркою клопітно. За нею також ховають дроти, труби та вентиляційні короба.

При монтажі застосовують наступні матеріали:

• гіпсокартон;
• рейки з пластику або металу.

Гіпсокартон — плита з гіпсу, обклеєна картоном. У ванній застосовують гіпсокартон марки ГКЛВ, що означає — ГіпсоКартонний Лист Водостійкий. Для стель використовують гіпсокартон товщиною 9,5 мм, його називають стельовим.

Гіпсокартон стельовий Магма, ГКЛВ, 2500х1200х9,5 мм — 115 грн.

Переваги гіпсокартону:

• приховує електропроводку та інші комунікації;
• не містить шкідливих речовин;
• зонує простір, якщо зробити різнорівневу стелю.

Недоліки:

• зменшує висоту стелі;
• пошкоджується ударами важкими предметами;
• повністю закриває заховані комунікації.

Гіпсокартон вимагає додаткового оздоблення. Шви між листами шпаклюють, заклеюють малярним скотчем, потім поверхню фарбують. Для ванної використовують вологостійкі фарби.

Листи кріплять саморізами до стелі, якщо вона рівна, або на каркас з металевих профілів. Каркас дозволяє змонтувати вбудовані лампочки. Світильники у стелю у ванній повинні мати захист від вологи.

Монтаж стелі з гіпсокартону обійдеться від 435 грн за м².

Профіль стельовий Primet ПП 3000х27х28 мм — 26 грн.

Світильник вбудований вологозахищений Novotech 370386 DAMLA — 280 грн.

Рейкову стелю у ванній роблять з пластикових або металевих панелей — вони не бояться вологи.

Переваги рейкових стель:

• монтуються простіше, ніж гіпсокартон — рейки вставляють у замкові пази профілів;
• служать до 15 років;
• не містять шкідливих речовин;
• дозволяють створювати конструкції різної висоти;
• приховують комунікації.

Недоліки:

• зменшують висоту приміщення;
• утруднюють доступ до комунікацій, які треба регулярно обслуговувати.

Рейкові стелі монтують на каркасах. Профілі та кріплення підбирають окремо або купують у комплекті. Випускають комплекти спеціально для ванних. Однак якщо ванна кімната має нестандартні розміри, вони не підійдуть.

Рейкова стеля AN85A, ПВХ, метал, комплект для ванної, 1,35х0,9 м — 1250 грн.

Випускають стелі закритого та відкритого типу. У закритих рейки монтують щільно одна до одної, у відкритих між ними залишаються щілини, які закладають декоруючими вставками або залишають наскрізними.

Монтаж рейкової стелі коштує від 245 грн за м².

НАТЯЖНІ СТЕЛІ

Натяжну стелю у ванній роблять з ПВХ-полотна — воно не руйнується від вологи.

Випускають полотна з глянцевою, матовою та сатиновою поверхнями. У глянцевих як у дзеркалі відбиваються предмети обстановки. Матові не відбивають предмети. Сатинові виглядають як тканинні.

Переваги натяжних стель:

• не пропускають воду при протіканнях з верхнього поверху;
• не притягують пил;
• не дають розвиватися плісняві;
• приховують комунікації;
• дозволяють встановлювати вбудовані світильники;
• служать 12 – 15 років, не змінюючи кольору.

Недоліки:

• пошкоджуються гострими предметами;
• покриваються мікротріщинами при температурі нижче +5 °C;
• повністю закривають комунікації, для ремонту стелю доведеться зняти.

ПВХ-стелі натягують, нагріваючи повітря в приміщенні тепловою гарматою до 60 °C. Тому змонтувати їх самостійно не вийде. Компанії, що пропонують послуги з встановлення натяжних стель, зроблять попередні заміри, привезуть вибрані полотна та змонтують їх за один день. Ціни на стелі — від 300 грн за м² з виїздом замірника, доставкою матеріалу, вартістю полотна та монтажем.

НА ЩО ЗВЕРНУТИ УВАГУ ПРИ ВИБОРІ СТЕЛІ

Яку стелю у ванній зробити, вирішують господарі. Вибираючи вид матеріалу, враховують:

• розміри кімнати та висоту стелі;
• вид та колір оздоблення стін та підлоги;
• колір сантехніки;
• тип освітлення;
• розташування комунікацій;
• час, відведений на ремонт;
• фінансові можливості.

У низьких приміщеннях стелі штукатурять і фарбують. У просторих використовують підвісні та натяжні конструкції. Вибираючи між підвісною та натяжною стелею, враховують ризики протікань зверху та вартість. Ну, а на форму та колір товаришів немає.

Яку б стелю ви не вибрали, не забувайте, що вона не повинна боятися вологи і подобатися вам самим.

Ламінат і паркет на стінах використовують, щоб розставити акценти в інтер’єрі або оздобити поверхні, де шпалери та фарба довго не протягнуть. Вони міцні, довговічні та добре виглядають. Але є нюанси — про них і розповімо.

Фактурні фарби застосовні в інтер’єрах різних стилів, від класики до лофта.

ПЕРЕВАГИ ПІДЛОГОВИХ ПОКРИТТІВ НА СТІНАХ

Перевагами оздоблення стін паркетом та ламінатом вважаються наступні параметри:

• безпека для здоров’я. Паркет роблять з натурального дерева, яке спочатку не містить шкідливих речовин. У ламінаті, зробленому за ДСТУ та європейським стандартом ЕN, шкідливі формальдегіди присутні в мінімальній кількості, що не чинить негативного впливу на людину;
• міцність. Паркет вирізують з твердих деревних порід — дуба, бука, граба, ясеня. Ламінат складається з трьох шарів, які роблять його навіть міцнішим за одношаровий масивний паркет. Лицьовий шар захищений від стирання акриловою або меламіновою смолою;
• технологічні можливості. За покриттями укладають електропроводку, звуко- та теплоізолятори;
• простота монтажу. Стіни не шліфують як під фарбування та обклеювання шпалерами, ламелі з’єднують замками;
• легкість у догляді — поверхні протирають вологою ганчіркою, використовують різні миючі засоби;
• різноманітність розмірів, кольорів та фактур ламелей, що дозволяє використовувати їх у різних стилях та інтер’єрах;
• економія. Для стін підійдуть покриття низького класу зносостійкості, так як по ним не ходять. Підлогові покриття класу 31 коштують дешевше схожих за міцністю стінових панелей. Виняток становлять ПВХ-панелі, але вони легко пошкоджуються при ударах молотком, на них залишаються подряпини від ножа та кігтів домашніх тварин.

Ламінат Fussboden Comfort 9740 Горіх Сицилія, клас 31, трисмуговий, 1285х192х7 мм — 145 грн./м²

Ламінат Haro Tritty 75 526652 Дуб Хайленд, клас 31, односмуговий, водостійкий, 1282х193х7 мм — 655 грн./м².

Штучний паркет Papa Carlo дуб рустик, 200x50x15 мм — 285 грн./м².

Паркетна дошка Diana Forest Ясен Мюнхен, трисмугова, 2200х180х14 мм — 789 грн./м².

Паркетна дошка Tarkett Klassika New Дуб кантрі, трисмугова, 2283х194х10,2 мм — 555 грн./м².

Ламінат та паркет — зносостійкі, міцні матеріали. Вони розраховані на те, що по ним ходять, кидають важкі предмети і майже щодня миють та чистять. На стінах такі покриття служать значно довше, ніж на підлозі. У цьому їх головна перевага перед іншими настінними покриттями.

НЕДОЛІКИ ПІДЛОГОВИХ ПОКРИТТІВ НА СТІНАХ

Недоліки такі ж, як у стінових панелей. Підлогові покриття на стінах коробляться при перепадах вологості та температур, вимагають вирівнювання стін або монтажу обрешітки. Обрешітка зменшує площу приміщення, тому в маленьких кімнатах її застосовують тільки в разі необхідності, коли утеплюють, звукоізолюють стіни.

Так само як і стінові панелі, підлогові покриття вважаються активним прийомом створення інтер’єру. Перш ніж їх використовувати, складають дизайн-проект. Якщо просто закрити всі стіни ламінатом або лінолеумом, вийде похмуре приміщення.

ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ЛАМІНАТУ ТА ПАРКЕТУ НА СТІНАХ

Ламінат та паркет вимагають рівних стін. Стіни вирівнюють штукатуркою, фанерою, деревними та гіпсокартонними плитами. Інший варіант — роблять обрешітку з дерев’яних брусків і кріплять ламелі до неї. Останній спосіб більше за інших «з’їдає» внутрішній простір кімнати, тому його використовують за гострої необхідності: коли за фінішним покриттям укладають електропроводку, тепло- та звукоізоляцію.

Укладаючи плашки, враховують, що вони створюють різні візуальні ефекти залежно від того, як розташовані. Вертикальні ламелі піднімають стелю, горизонтальні збільшують площу кімнати.

Беруть до уваги, що ламінатні та паркетні дошки за розмірами менші за стінові панелі. Чим менший розмір дощок, тим довше і складніше їх укладати. Найважчим в укладанні стане штучний паркет: довжина дощечок не перевищує 50 см, ширина — 10 см.

Найпростіше укладати паркетну дошку. Вона легка, пилиться без відколів, довжина досягає 1,8 м. Ламінат важко пиляти, так як лицьовий шар сколюється, і місце розпилу доводиться ховати за декоративними вставками.

Довжину підбирають так, щоб вийшло менше обрізків. Ширина має значення для ламелей з фаскою, коли при укладанні між дошками отримуються видимі зазори. Для таких дощок ширина залежить від розмірів приміщення: чим воно просторіше, тим ширина більша. Якщо фаски немає, використовують ламелі будь-якої ширини. Товщину підбирають мінімальну. Вона важлива для підлоги, по якій ходять, а не для стін.

Враховуючи, що паркет та ламінат активно впливають на інтер’єр, продумують, як ці покриття виглядатимуть на стінах. Якщо створюють єдиний простір, підлогу та стіни оздоблюють дошками одного кольору та фактури.

Цікаво виглядають підлогові покриття, укладені на окремих ділянках стін. Їх монтують біля узголів’я ліжка в спальні, над плитою на кухні. Довгими панелями прикрашають високі стіни в прольотах між сходами у дворівневій квартирі. Панелями висотою в половину стіни оздоблюють передпокій та коридор.

МОНТАЖ ПІДЛОГОВИХ ПОКРИТТІВ НА СТІНИ

Монтаж ламінату та паркету на стіни відрізняється від монтажу на підлозі. На горизонтальній поверхні плашки з’єднують замками, і часто цього буває достатньо.

На стіні замкова конструкція не втримається. Дошки скріплюють замками та страхують клеєм, саморізами або цвяхами. Клей використовують для бетонних поверхонь, саморізи та цвяхи — для дерев’яних стін та обрешітки.

Якщо стіни закривають повністю і дошки розташовують горизонтально, монтаж починають від стелі. Тоді вгорі виявляться цілі дошки, а розпиляні вздовж, якщо цілі не влізуть, підуть у найнижчий ряд. Розпили ховають під плінтусами.

Між дошками та стінами, в яку ламелі упираються торцями, залишають зазор у 1 – 1,5 см. Коли в кімнатах підвищуються вологість та температура, дошки подовжуються. Якщо вони зустрічають на своєму шляху перешкоду, то вигинаються. Зазор запобіжить деформації. Такі ж зазори роблять вздовж стелі, підлоги та закривають декоративними плінтусами.

ЩО ВРАХУВАТИ ДО ПОЧАТКУ РОБІТ

Перш ніж починати роботу, складають дизайн-проект. Самостійно його зробити непросто. Якщо такого досвіду немає, краще звернутися до дизайнера. Він намалює плани кімнат з новим оздобленням, підбере матеріали, розпише, які необхідні підготовчі роботи. У замовника буде повне уявлення про те, чого і скільки потрібно придбати, які витрати він понесе. У підсумку вийде дешевше, ніж купувати навмання.

Можна також скористатися комп’ютерними програмами-планувальниками. В інтернеті їх знайдеться чимало, платних і безкоштовних. З їх допомогою можна на екрані монітора подивитися, як виглядатиме квартира після ремонту.

Монтаж покриттів буде простим тільки для тих, хто ним займався раніше. Роботи розтягнуться на місяці, і не факт, що результат виявиться таким, на який розраховували. Вигідніше звернутися до професіоналів. Майстри зроблять все так, як належить. Правильно укладені ламінат та паркет прослужать на стінах десятиліття.

Укладання підлогових покриттів без порогів виглядає акуратно і дозволяє реалізувати складні дизайнерські задумки. Однак у роботі дотримуються строгих правил, інакше доведеться все переробляти незабаром після ремонту. Розповідаємо, як обійтися і без порогів, і без зайвих витрат.

Стики без порога стали особливо актуальними, коли в моду увійшла багатокутна плитка.

УМОВИ СТИКУВАННЯ ПІДЛОГ БЕЗ ПОРОГА

Підлоги в кімнатах роблять з різних матеріалів. Кухню та ванну викладають плиткою, у вітальні стелять ламінат, у передпокої розкочують лінолеум. Іноді два матеріали використовують в одному приміщенні, якщо, наприклад, ділять його на зони.

У місцях, де закінчується одне покриття і починається інше, утворюються стики. Зазвичай їх закривають декоративними профілями, які називають поріжками. Пороги роблять з металу, пластику, дерева. Випускають вироби різної товщини та конфігурації, що закривають вузькі, широкі, прямі, фігурні, різнорівневі стики.

Поріг однорівневий Т-подібний, 0,9 м — 29 грн.

Поріг стикоперекриваючий ЛС 04-2, 1,8 м — 123 грн.

Гнучкий поріг Rico Flex 498, 3 м — 265 грн.

Поріг різнорівневий, 900х45 мм — 145 грн.

Пороги захищають стик від пилу та вологи, легко встановлюються. Але профілі виступають над підлогою, через них незручно переміщати крісла та столики на колесах, на них буксують роботи-пилососи та спотикаються літні люди.

У таких ситуаціях стики залишають відкритими. Клопоту з ремонтом виходить більше. Покриття приклеюють до основи, тому що неприклеєні рухаються і у відкритих швах порушується герметичність. При монтажі з порогами покриття можна укладати плаваючим способом.

Якщо одне з покриттів укладено плаваючим способом, то на клей фіксують хоча б ламелі, що стикаються з іншим покриттям. Якщо такий варіант неможливий, використовують поріжки.

Основу підлоги роблять так, щоб поверхні покриттів різної товщини виявилися на одному рівні. Також враховують, що через зміни вологості деякі покриття змінюють розміри. Між ними залишають зазор, щоб вони не тиснули один на одного.

Якщо ці умови не дотриматися, покриття клацають, скриплять при ходьбі, спучуються та вилітають зі стиків. Якщо одне покриття виявиться помітно вище іншого, об стик будуть спотикатися люди, а він буде руйнуватися.

МАТЕРІАЛИ ДЛЯ СТИКУВАННЯ ПІДЛОГ БЕЗ ПОРОГА

Коли стики не заховані під поріжками, виникає необхідність зробити їх малопомітними та захистити від бруду та вологи. Зазори заповнюють рідкими клеями-герметиками та затирками або вставляють у зазори рейки з пробки.

Пробкові вставки називають компенсаторами. Вони стискаються в зазорі, коли на них тиснуть розбухаючі від вологи дошки, і приймають попередньої форми, коли ті підсихають. В результаті шов залишається закритим — пробка компенсує зміну ширини стику.

Однак пробкові компенсатори не компенсують розширення покриттів, якщо площа приміщення перевищує 25 м² — їм не вистачає еластичності. Тому у великих кімнатах покриття стикують порогами.

Пробковий компенсатор, 915х10х8 мм — 125 грн.

Випускають компенсатори з плівками під колір покриттів, які стикуються. Такі вставки коштують дорожче, але виглядають красивіше та служать довше: плівка захищає пробку.

Пробковий компенсатор з фінішним покриттям, 900х15х 7 мм — 245 грн.

Затирки — склади на основі цементу або епоксидних смол. Для стикування підлог у житлових кімнатах підійдуть цементні затирки. У них додають полімери та наповнювачі, що підвищують пластичність, вологостійкість. Але вони з часом змінюють колір.

Затирка Ceresit СЕ 40 Aquastatic, цементна, 2 кг — 135 грн.

Епоксидні затирки застосовують у вологих середовищах: саунах, лазнях, басейнах. Вони дорожчі за цементно-полімерні.

Затирка епоксидна Керапокси №700 прозора, 3 кг — 1350 грн.

Клеї-герметики пластичніші за затирки та краще захищають шви від вологи. При стикуванні застосовують пробкові, акрилові та силіконові герметики.

Пробкові герметики створені для закладення зазорів та тріщин у підлогових покриттях. До складу входять пробкова крихта, клеючі речовини та добавки. Рідкі пробки герметичні, пластичні, не дають усадки, зменшують вібрацію підлоги, коли по ній ходять. Але на стиках ширше 7 – 8 мм стають помітними.

Герметик BOSTIK 3070, рідка пробка з розчинником, 500 мл — 245 грн.

Акрилові герметики використовують у приміщеннях з нормальною вологістю, так як в присутності постійної вологи вони руйнуються. Акрили краще лягають на пористі поверхні, ніж на гладкі. Їх можна фарбувати.

Герметик акриловий MasterTeks ProfiMaster, білий, 900 мл — 165 грн.

Герметики на основі силіконів не бояться високих та низьких температур, вологи, кислот, лугів. Вони еластичніші, ніж акрилові, але фарба на них не тримається.

Силіконовий універсальний герметик Penosil U безбарвний Н1221, 310 мл — 134 грн.

Силіконові герметики однаково міцно зчіплюються з пористими та гладкими поверхнями.

ОСОБЛИВОСТІ СТИКУВАННЯ ПОКРИТТІВ

Ламінат і плитку стикують частіше за все. Перш за все домагаються, щоб поверхні покриттів виявилися на одному рівні. Висоту плитки регулюють клеєм: допустима товщина шару 4 – 20 мм. Під ламінат стелять підкладку потрібної товщини. Якщо перепад висот більше 2 см, то основи вирівнюють стяжкою. Стик буде менш помітний, якщо використовувати покриття з фаскою.

Спочатку укладають плитку. Починають від місця стику, щоб не різати пластини, якщо цілісні не влізуть. Ламінат теж намагаються не різати, починаючи укладання від плитки. Якщо не різати не виходить, використовують відповідні інструменти: плиткоріз та різак для ламінату. Звичайною ножівкою рівні кромки не зробиш, а вони будуть на виду.

Між плиткою та ламінатом залишають зазор. Коли в кімнаті зростає вологість, ламінат розширюється. Якщо зазору немає, ламелі упруться в плитку та вискочать зі стику. Ширину зазору визначають за правилом: 1 мм на кожен метр стику. У стику довжиною 2 метри залишають 2-міліметровий зазор, при довжині 3 метри — 3-міліметровий. Стики довші за 3 метри не роблять: ламінат буде вискакувати.

Стик заповнюють герметиком або вкладають шпателем пробковий компенсатор.

Стик з герметиком — нерозбірний. Коли ламелі на стику змінюють, герметик зі шва видаляють і заливають новий. Компенсатор виймається легко, чистити шов не потрібно.

Два види ламінату стикують пробковим компенсатором. Ламелі різної товщини один рівень виводять за допомогою підкладок або стяжки. Ширину зазору формують по тому ж правилу: 1мм на 1 м довжини стику. Якщо компенсатор помітний, його підфарбовують під колір ламінату.

Ламінат і лінолеум сильно розрізняються за товщиною. Основи під них вирівнюють стяжкою, або лінолеум укладають на фанеру відповідної товщини. Враховують, що лінолеум з войлочною підкладкою на клей не укладають, а без клею відкриті краї з часом завернуться. Тому войлочний лінолеум стикують тільки через порожки. Листи лінолеуму на стику окремо проклеюють прозорим силіконовим герметиком: видавившийся з-під листа, він не буде помітним. Зазор не залишають: лінолеум — м’який матеріал, йому нічого не буде, якщо на нього надавить розширившийся ламінат.

Два види лінолеуму стикують за допомогою клею, який називають холодною зваркою. Листи кладуть внахлест на 4 – 5 см, фломастером по лінійці або шаблону (якщо стик фігурний) проводять лінію посередині нахлеста. По лінії прорізають гострим ножем обидва листа одночасно.

Відрізані шматки прибирають, суміщають стик і заклеюють малярним скотчем. Скотч прорізають по стику. Беруть тюбик з клеєм, насажують вхідну в комплект голку, вводять її в розріз скотча і видавлюють клей, рухаючи тюбик по розрізу. Через 15 хвилин, коли клей схопиться, видаляють малярний скотч. Клей вибирають в залежності від виду лінолеуму. Інформація про те, які лінолеуми клеїть клей, вказана на упаковці.

Лінолеум і плитку стикують без зазора. Слідкують, щоб поверхні покриттів виявилися на одній висоті. Спочатку укладають плитку, потім внахлест кладуть лінолеум і приклеюють його, залишаючи край у стику вільним.

На лінолеум фломастером наносять лінію стику, прорізають гострим ножем. Лінолеум у місці стику проклеюють клеєм «холодна зварка». Якщо вийшов зазор, заповнюють його герметиком.

ЩО ПОТРІБНО ЗАПАМ’ЯТАТИ

Стиковка без порогів можлива, якщо покриття:

• оказуються на одному горизонтальному рівні;
• укладені на клей, а не плаваючим способом;
• не бояться вологи.

Складніше за все виконати першу умову. Якщо ремонт починають з чорнової обробки, коли фінішна стяжка ще не укладена, то рівні формують за рахунок її різної висоти. Укласти стяжку висотою з точністю до 1 – 2 мм — справа непроста, без професіоналів тут не обійдешся. Крім того, заздалегідь потрібно знати, які покриття і якої товщини будуть стикуватися. Тут також знадобиться допомога спеціаліста.

Якщо стяжка укладена, то покриття виводять в один рівень за допомогою клеїв і підкладок. Для підкладок використовують поролон, спінений поліетилен, пробку, скловолокно, фанеру та інші матеріали. Які підійдуть, вирішують виходячи з виду покриття, його товщини, вологості приміщення, площі підлоги. Знову знадобиться консультація майстра.

Покриття на стиках проклеюють окремо і особливо ретельно. Коли клей висохне, стики заповнюють затиркою, герметиком або вставляють пробковий компенсатор. Затирку використовують в стиках між жорсткими покриттями, силіконові герметики — між жорсткими і м’якими. Коли заповнюють стики, поверхні захищають малярним скотчем, потім його видаляють.

Роботи зі стикування покриттів відкритим способом потребують професіоналізму, вони дорожчі та займають більше часу. Стикування без порогів застосовують, якщо є тверде переконання, що з’єднувальні профілі будуть сильно заважати. Ураховуйте ці обставини під час ремонту.

Друзі! Раді повідомити вам, що тепер на нашому сайті ви з легкістю зможете почерпнути інформацію про те, які саме матеріали, побутову техніку, меблі ми використовуємо у своїх проектах. Перейшовши за посиланням, ви побачите, наскільки реальні та реалізовані проекти RIO DESIGN. Адже з якісним дизайном інтер’єру ви отримуєте набір специфікацій з чітким зазначенням локації, розмірів, палітри кольору, матеріалу тощо.

Наша специфіка роботи будується на тому, що в основі 3D-візуалізації лежать реальні матеріали та предмети інтер’єру, а не вигадані моделі. Наша мета — це реалізація, що відповідає дизайн-проекту. Тому ще на етапі створення 3D ми обговорюємо зі своїми клієнтами бюджети, виробників і тільки потім починаємо візуалізувати.

Більш детальну інформацію про вартість предметів у специфікаціях, терміни реалізації, постачання, локацію, можливість замовлення у нас, ви можете уточнити, надіславши запит на нашу адресу, що вказана в розділі наші контакти. Компетентний спеціаліст з радістю надасть усю необхідну інформацію та дасть професійну пораду.

Приклад дизайн-проекту квартири “SHEDES” 86,3 м2