Як з’єднувати підлоги без порогу, щоб вони не здувалися

Укладання підлогових покриттів без порогів виглядає акуратно і дозволяє реалізувати складні дизайнерські задумки. Однак у роботі дотримуються строгих правил, інакше доведеться все переробляти незабаром після ремонту. Розповідаємо, як обійтися і без порогів, і без зайвих витрат.

Стики без порога стали особливо актуальними, коли в моду увійшла багатокутна плитка.

УМОВИ СТИКУВАННЯ ПІДЛОГ БЕЗ ПОРОГА

Підлоги в кімнатах роблять з різних матеріалів. Кухню та ванну викладають плиткою, у вітальні стелять ламінат, у передпокої розкочують лінолеум. Іноді два матеріали використовують в одному приміщенні, якщо, наприклад, ділять його на зони.

У місцях, де закінчується одне покриття і починається інше, утворюються стики. Зазвичай їх закривають декоративними профілями, які називають поріжками. Пороги роблять з металу, пластику, дерева. Випускають вироби різної товщини та конфігурації, що закривають вузькі, широкі, прямі, фігурні, різнорівневі стики.

Поріг однорівневий Т-подібний, 0,9 м — 29 грн.

Поріг стикоперекриваючий ЛС 04-2, 1,8 м — 123 грн.

Гнучкий поріг Rico Flex 498, 3 м — 265 грн.

Поріг різнорівневий, 900х45 мм — 145 грн.

Пороги захищають стик від пилу та вологи, легко встановлюються. Але профілі виступають над підлогою, через них незручно переміщати крісла та столики на колесах, на них буксують роботи-пилососи та спотикаються літні люди.

У таких ситуаціях стики залишають відкритими. Клопоту з ремонтом виходить більше. Покриття приклеюють до основи, тому що неприклеєні рухаються і у відкритих швах порушується герметичність. При монтажі з порогами покриття можна укладати плаваючим способом.

Якщо одне з покриттів укладено плаваючим способом, то на клей фіксують хоча б ламелі, що стикаються з іншим покриттям. Якщо такий варіант неможливий, використовують поріжки.

Основу підлоги роблять так, щоб поверхні покриттів різної товщини виявилися на одному рівні. Також враховують, що через зміни вологості деякі покриття змінюють розміри. Між ними залишають зазор, щоб вони не тиснули один на одного.

Якщо ці умови не дотриматися, покриття клацають, скриплять при ходьбі, спучуються та вилітають зі стиків. Якщо одне покриття виявиться помітно вище іншого, об стик будуть спотикатися люди, а він буде руйнуватися.

МАТЕРІАЛИ ДЛЯ СТИКУВАННЯ ПІДЛОГ БЕЗ ПОРОГА

Коли стики не заховані під поріжками, виникає необхідність зробити їх малопомітними та захистити від бруду та вологи. Зазори заповнюють рідкими клеями-герметиками та затирками або вставляють у зазори рейки з пробки.

Пробкові вставки називають компенсаторами. Вони стискаються в зазорі, коли на них тиснуть розбухаючі від вологи дошки, і приймають попередньої форми, коли ті підсихають. В результаті шов залишається закритим — пробка компенсує зміну ширини стику.

Однак пробкові компенсатори не компенсують розширення покриттів, якщо площа приміщення перевищує 25 м² — їм не вистачає еластичності. Тому у великих кімнатах покриття стикують порогами.

Пробковий компенсатор, 915х10х8 мм — 125 грн.

Випускають компенсатори з плівками під колір покриттів, які стикуються. Такі вставки коштують дорожче, але виглядають красивіше та служать довше: плівка захищає пробку.

Пробковий компенсатор з фінішним покриттям, 900х15х 7 мм — 245 грн.

Затирки — склади на основі цементу або епоксидних смол. Для стикування підлог у житлових кімнатах підійдуть цементні затирки. У них додають полімери та наповнювачі, що підвищують пластичність, вологостійкість. Але вони з часом змінюють колір.

Затирка Ceresit СЕ 40 Aquastatic, цементна, 2 кг — 135 грн.

Епоксидні затирки застосовують у вологих середовищах: саунах, лазнях, басейнах. Вони дорожчі за цементно-полімерні.

Затирка епоксидна Керапокси №700 прозора, 3 кг — 1350 грн.

Клеї-герметики пластичніші за затирки та краще захищають шви від вологи. При стикуванні застосовують пробкові, акрилові та силіконові герметики.

Пробкові герметики створені для закладення зазорів та тріщин у підлогових покриттях. До складу входять пробкова крихта, клеючі речовини та добавки. Рідкі пробки герметичні, пластичні, не дають усадки, зменшують вібрацію підлоги, коли по ній ходять. Але на стиках ширше 7 – 8 мм стають помітними.

Герметик BOSTIK 3070, рідка пробка з розчинником, 500 мл — 245 грн.

Акрилові герметики використовують у приміщеннях з нормальною вологістю, так як в присутності постійної вологи вони руйнуються. Акрили краще лягають на пористі поверхні, ніж на гладкі. Їх можна фарбувати.

Герметик акриловий MasterTeks ProfiMaster, білий, 900 мл — 165 грн.

Герметики на основі силіконів не бояться високих та низьких температур, вологи, кислот, лугів. Вони еластичніші, ніж акрилові, але фарба на них не тримається.

Силіконовий універсальний герметик Penosil U безбарвний Н1221, 310 мл — 134 грн.

Силіконові герметики однаково міцно зчіплюються з пористими та гладкими поверхнями.

ОСОБЛИВОСТІ СТИКУВАННЯ ПОКРИТТІВ

Ламінат і плитку стикують частіше за все. Перш за все домагаються, щоб поверхні покриттів виявилися на одному рівні. Висоту плитки регулюють клеєм: допустима товщина шару 4 – 20 мм. Під ламінат стелять підкладку потрібної товщини. Якщо перепад висот більше 2 см, то основи вирівнюють стяжкою. Стик буде менш помітний, якщо використовувати покриття з фаскою.

Спочатку укладають плитку. Починають від місця стику, щоб не різати пластини, якщо цілісні не влізуть. Ламінат теж намагаються не різати, починаючи укладання від плитки. Якщо не різати не виходить, використовують відповідні інструменти: плиткоріз та різак для ламінату. Звичайною ножівкою рівні кромки не зробиш, а вони будуть на виду.

Між плиткою та ламінатом залишають зазор. Коли в кімнаті зростає вологість, ламінат розширюється. Якщо зазору немає, ламелі упруться в плитку та вискочать зі стику. Ширину зазору визначають за правилом: 1 мм на кожен метр стику. У стику довжиною 2 метри залишають 2-міліметровий зазор, при довжині 3 метри — 3-міліметровий. Стики довші за 3 метри не роблять: ламінат буде вискакувати.

Стик заповнюють герметиком або вкладають шпателем пробковий компенсатор.

Стик з герметиком — нерозбірний. Коли ламелі на стику змінюють, герметик зі шва видаляють і заливають новий. Компенсатор виймається легко, чистити шов не потрібно.

Два види ламінату стикують пробковим компенсатором. Ламелі різної товщини один рівень виводять за допомогою підкладок або стяжки. Ширину зазору формують по тому ж правилу: 1мм на 1 м довжини стику. Якщо компенсатор помітний, його підфарбовують під колір ламінату.

Ламінат і лінолеум сильно розрізняються за товщиною. Основи під них вирівнюють стяжкою, або лінолеум укладають на фанеру відповідної товщини. Враховують, що лінолеум з войлочною підкладкою на клей не укладають, а без клею відкриті краї з часом завернуться. Тому войлочний лінолеум стикують тільки через порожки. Листи лінолеуму на стику окремо проклеюють прозорим силіконовим герметиком: видавившийся з-під листа, він не буде помітним. Зазор не залишають: лінолеум — м’який матеріал, йому нічого не буде, якщо на нього надавить розширившийся ламінат.

Два види лінолеуму стикують за допомогою клею, який називають холодною зваркою. Листи кладуть внахлест на 4 – 5 см, фломастером по лінійці або шаблону (якщо стик фігурний) проводять лінію посередині нахлеста. По лінії прорізають гострим ножем обидва листа одночасно.

Відрізані шматки прибирають, суміщають стик і заклеюють малярним скотчем. Скотч прорізають по стику. Беруть тюбик з клеєм, насажують вхідну в комплект голку, вводять її в розріз скотча і видавлюють клей, рухаючи тюбик по розрізу. Через 15 хвилин, коли клей схопиться, видаляють малярний скотч. Клей вибирають в залежності від виду лінолеуму. Інформація про те, які лінолеуми клеїть клей, вказана на упаковці.

Лінолеум і плитку стикують без зазора. Слідкують, щоб поверхні покриттів виявилися на одній висоті. Спочатку укладають плитку, потім внахлест кладуть лінолеум і приклеюють його, залишаючи край у стику вільним.

На лінолеум фломастером наносять лінію стику, прорізають гострим ножем. Лінолеум у місці стику проклеюють клеєм «холодна зварка». Якщо вийшов зазор, заповнюють його герметиком.

ЩО ПОТРІБНО ЗАПАМ’ЯТАТИ

Стиковка без порогів можлива, якщо покриття:

• оказуються на одному горизонтальному рівні;
• укладені на клей, а не плаваючим способом;
• не бояться вологи.

Складніше за все виконати першу умову. Якщо ремонт починають з чорнової обробки, коли фінішна стяжка ще не укладена, то рівні формують за рахунок її різної висоти. Укласти стяжку висотою з точністю до 1 – 2 мм — справа непроста, без професіоналів тут не обійдешся. Крім того, заздалегідь потрібно знати, які покриття і якої товщини будуть стикуватися. Тут також знадобиться допомога спеціаліста.

Якщо стяжка укладена, то покриття виводять в один рівень за допомогою клеїв і підкладок. Для підкладок використовують поролон, спінений поліетилен, пробку, скловолокно, фанеру та інші матеріали. Які підійдуть, вирішують виходячи з виду покриття, його товщини, вологості приміщення, площі підлоги. Знову знадобиться консультація майстра.

Покриття на стиках проклеюють окремо і особливо ретельно. Коли клей висохне, стики заповнюють затиркою, герметиком або вставляють пробковий компенсатор. Затирку використовують в стиках між жорсткими покриттями, силіконові герметики — між жорсткими і м’якими. Коли заповнюють стики, поверхні захищають малярним скотчем, потім його видаляють.

Роботи зі стикування покриттів відкритим способом потребують професіоналізму, вони дорожчі та займають більше часу. Стикування без порогів застосовують, якщо є тверде переконання, що з’єднувальні профілі будуть сильно заважати. Ураховуйте ці обставини під час ремонту.