Фактурні фарби імітують найрізноманітніші поверхні, від важкого грубого бетону до легкого напівпрозорого шовку. Розповідаємо, які вони бувають, і розбираємося в їх особливостях.

Фактурні фарби застосовні в інтер’єрах різних стилів, від класики до лофта.

ЩО ТАКЕ ФАКТУРНІ ФАРБИ

Фактурними називають фарби, які створюють рельєфну поверхню. Рельєф може бути різним — від ледь помітного до того, що кидається в очі, як тільки входиш у кімнату.

Фактурні фарби імітують популярні штукатурки «короїд», «шуба», «баранчик». З їх допомогою також створюють оригінальні фактури, не схожі на стандартні ефекти.

До фактурних фарб також відносять склади, що створюють на поверхні ефекти мокрого шовку, оксамиту, мармуру. Стіни в цих випадках виходять гладкими або трохи шорсткими.

Щоб фактурні фарби не стікали по стіні, їх роблять густішими, ніж звичайні. За консистенцією вони схожі на жирну сметану, про яку кажуть: ложка стоїть. Така консистенція дозволяє наносити фарбу шаром до 15 мм, отримуючи глибоко рельєфну поверхню.

ПЕРЕВАГИ ТА НЕДОЛІКИ ФАКТУРНИХ ФАРБ

Фактурні фарби для внутрішнього оздоблення роблять на водній основі. Магазини пропонують акрилові склади білого кольору, в які можна додавати колери.

Фактурні акрилові фарби характеризуються наступними перевагами:

• маскують нерівності, тому стіни перед фарбуванням не шпаклюють і не шліфують;
• не пахнуть;
• висихають за 2 – 4 години;
• наносяться на будь-які поверхні — бетон, дерево, деревні плити, гіпсокартон;
• не бояться вологи, тому підходять для ванних кімнат та кухонь;
• не виділяють шкідливих для здоров’я випарів;
• не викликають алергії;
• дешеві — коштують від 35 грн./кг.

До недоліків відносять:

• необхідність повного видалення фарби, якщо захочеться замінити її на гладку;
• більш висока витрата порівняно зі звичайними фарбами.

Витрата фарби залежить від густоти суміші, розмірів частинок наповнювача, стану поверхні, що фарбується. Вона в 2 – 3 рази перевищує витрату звичайної фарби і в середньому становить 800 г/м², але може доходити до 2 кг/м². Витрата вказана на упаковці.

СПОСОБИ СТВОРЕННЯ ФАКТУРНИХ ПОВЕРХОНЬ

Рельєф (фактуру) створюють за допомогою наповнювачів, інструментів, підручних засобів та пальців рук.

Структура фарбового шару залежить від розмірів та твердості частинок наповнювача. У фактурних фарбах використовують:

• гранітну або мармурову крихту;
• подрібнений газосилікат — затверділу суміш піску, вапна, води;
• кварцовий пісок;
• дерев’яну тирсу;
• металеві блискітки;
• перламутр;
• волокна шовку, бавовни;
• модифікований крохмаль.

Великі тверді частинки дають горбисту поверхню, дрібні — шорстку. М’які наповнювачі роблять фарбу густішою. Якщо під час нанесення в ній зробити борозенки, вони не розпливуться.

Для створення фактури використовують такі інструменти:

• аплікатори;
• плоскі та зубчасті шпателі;
• тертки;
• кельми;
• щітки;
• пензлі;
• фактурні валики.

Для створення фактури використовують також підручні засоби. Беруть губку або зім’ятий в грудку целофановий пакет і прикладають до свіжопофарбованої стіни. На поверхні залишаються сліди — хаотичні, і тому оригінальні.

ВИДИ ФАКТУРНИХ ПОВЕРХОНЬ

Фахівці виділяють такі види фактурних поверхонь:

• мізурі,
• марсельський віск,
• рельєф,
• атакама,
• шагрень,
• шовк.

Мізурі являє собою поверхню з вигнутими лініями, схожими на хвилі. Лінії можуть бути рельєфними або гладкими. Рельєфні хвилі найчастіше створюють руками. Наносять на стіну товстий шар фарби і водять по ньому кінчиками пальців.

Ефект мізурі найкраще виходить, коли використовують фарби, в які доданий модифікований крохмаль. Він робить склад густим, і рельєф не розпливається по поверхні.

Структурна фарба Експерт, акрил, модифікований крохмаль, витрата 1 кг/м², об’єм 7 л — 220 грн.

Ефект «марсельський віск» створюють фарбами з восковими наповнювачами. Коли фарба висохне, поверхня стає схожою на старий камінь. Додаючи колери, фарбі надають потрібний колір і відтінок.

Проблема полягає в тому, що важко знайти фактурну фарбу з воском. Щоб отримати рельєф, у звичайну воскову фарбу додають загусники — крейду або шпалерний клей.

Фарба акрилова FAKTURA з натуральним воском, витрата 0,15 кг/м², об’єм 9 л — 1150 грн., інтернет-магазин «Строй Фарт». Фарба призначена для зовнішніх робіт по дереву, але добре тримається на бетонних, цегляних та оштукатурених поверхнях. Вона не пахне, тому її застосовують всередині приміщень.

Інший варіант: покривають стіну фактурною фарбою без воску та обробляють восковим складом.

Віск для фактурних покриттів Decoro Cera матовий, 1кг — 950 грн.

Фактура «рельєф» може бути найрізноманітнішою: «короїд», «баранчик», «шуба», потьоки, імітація тріщин. У виборі кольору обмежень теж немає.

Ефект «рельєф» отримують, використовуючи фарби з твердими частинками — мармуровою або гранітною крихтою.

Фарба фактурна Alpina Expert, акрил, «шуба», база 1, біла, витрата 800 г/м², 15 кг — 1250 грн.

Склад «атакама» містить кварцовий пісок, який дає шорстку поверхню. У фарбу також додають наповнювачі, що дають переливи відбитого світла.

Фарба «атакама» під оксамит.

Фарби «атакама» імітують старе дзеркало, іржавий метал, оксамит. Ефект залежить від наповнювача та колеров.

Фарба фактурна Decorazza Velours, оксамит, витрата 0,23 – 0,35 кг/м², вага 6 кг — 3850 грн.

Фактура «шагрень» схожа на апельсинову кірку, наждачний папір, пофарбовану грубу штукатурку.

Фарба «шагрень» теж нічим зовні не відрізняється від декоративної штукатурки.

Фарба «шагрень» містить полімерні наповнювачі, які дають різні ефекти.

Фактурна фарба «Шагрень» з наповнювачем PRIMA COVER COLOR, акриловий латекс, витрата 120 – 150 г/м², вага 14 кг — 420 грн.

Поверхня з ефектом шовкового покриття виходить гладкою з легкою шорсткістю.

«Шовкова» поверхня змінює відтінок, якщо дивитися на неї під різними кутами.

Фарба, що імітує шовк, містить волокна целюлози, бавовни, а також полімерні фарбувальні пігменти.

Декоративна фарба з ефектом шовку Seta Decorazza, акрил, витрата 0,22 кг/м², 5 л — 3450 грн.

Декоративне покриття Dufa La Seta Oro з ефектом натурального шовку, золотистий, витрата 0,17-0,22 л/м², 5кг — 4500 грн.

За допомогою фактурних фарб створюють мозаїчні покриття. Такі склади містять частинки, що відрізняються за кольором від основного тону.

В якості мозаїчних частинок використовують полімерні гранули або чипси.

Фарби з чипсами дають більш яскраву мозаїку.

Покриття декоративне мозаїчне Bayramix Colorix Cl 17, з чипсами, акрил, 0,3-0,5 кг/м², 9 кг — 2150 грн.

Фарби, що не дають глибокого рельєфу, відрізняються зниженою витратою, так як їх наносять тонким шаром.

Слід врахувати, що в магазинах фарби не завжди ділять за отримуваним ефектом. Наприклад, не зустрінете фарб «мізурі», «атакама». Ці ефекти можна отримати різними складами. До атаками, наприклад, відносять і ефект оксамиту, і блискучого металу. Купуючи фарбу, треба уявляти, яку фактуру хочеться мати — з глибоким рельєфом, з переливами кольору або щось інше. І тільки тоді вибирати фарбу, радячись з майстрами або продавцями-консультантами.

ПІДСУМОВУЄМО

Фактурні фарби застосовують, коли хочуть створити рельєфний малюнок. Рельєф створюють також за допомогою декоративних штукатурок, але це виходить дорожче. Фарба дозволяє заощадити.

Щоб рельєф не розпливався, фактурні фарби роблять густішими, ніж звичайні. Відповідно зростає і витрата складу. Вона тим вища, чим щільніша консистенція. Для найщільніших фарб витрата доходить до 2 кг/м². Це означає, що на стіни кімнати площею 20 м² при висоті стель 2,8 м (за вирахуванням площ вікна та дверей) знадобиться близько 90 кг такої фарби. Для порівняння: якщо фарбувати стіни звичайною фарбою в два шари, цілком вистачить 13 кг — у 7 разів менше.

Звичайно, це крайній випадок. Середня витрата становить близько 0,8 кг/м², тобто на 20-метрову кімнату знадобиться 36 кг фактурної фарби. Але це теж майже в три рази більше, ніж звичайної. Також потрібно врахувати, що більшість марок фактурних фарб коштують дорожче звичайних. Щоб не переплатити, необхідну кількість фактурної фарби потрібно розраховувати заздалегідь.

Як правило, фарбування стін з глибоким рельєфом обходиться дешевше, ніж покриття гладким і тонким декоративним шаром. Найдорожчими виходять стіни з ефектом шовку. Підготовка поверхонь до фарбування тонким шаром теж буде більш дорогою.

Іноді фактурну фарбу застосовують, щоб не витрачатися на ретельне оздоблення стін. Такий підхід цілком виправданий — він дасть значну економію часу та грошей, якщо використовувати товстошарові недорогі склади.

Щоб фактурна фарба лягла міцно і служила довго, дотримуються рекомендацій виробника щодо її нанесення. Як правило, поверхню потрібно очистити від пилу, загрунтувати. Фарбу наносять в 1 — 2 шари. У деяких випадках рекомендується покрити її захисним складом.

Отже, фактурна фарба — в більшості випадків бюджетне покриття. За міцністю воно поступається штукатурці, але випереджає фактурні шпалери. Ці критерії і враховують, коли вибирають матеріал для оздоблення квартири.

Щоб у дачному будинку було красиво, тепло та затишно, його треба правильно облаштувати. Найчастіше без ремонту не обійтися. Розповідаємо, як привести до ладу дачу без великих витрат.

Дах, що протікає, та розсохла підлога можуть зіпсувати відпочинок на дачі. Розповідаємо, як привести її до ладу.

ПРОВОДИМО РЕВІЗІЮ

Навесні власники дач роблять ревізію своїх заміських володінь. Починають з горища. Завдання — виявити місця протікань покрівлі. Наскрізні отвори видно на просвіт. Сліди прихованих шукають на горищній підлозі, звертаючи увагу на вологі плями на дерев’яних конструкціях, поглиблення, пробиті краплями на м’яких підстилках. Потім піднімаються на дах, перевіряють, чи немає відірваних покрівельних листів, чи не дав тріщини шифер.

У кімнатах оглядають стелю, стіни, підлогу, вікна, електрику. Перевіряють, як тримаються покриття, чи не росте в кутах пліснява, чи не з’явилися тріщини в дощатій підлозі.

Якщо обстеження виявить, що прийшли в непридатність понад 30% поверхонь та конструкцій, потрібно запрошувати майстрів або самому братися за інструменти.

За будь-якого варіанту складають план ремонту. Без нього заощадити не вийде, і часу на роботи піде більше.

У плані вказують:

• що потрібно відремонтувати або замінити;
• які знадобляться матеріали;
• в якій послідовності проводити ремонтні роботи;
• скільки часу піде на кожен вид робіт.

Потім з’ясовують ціни на вибрані матеріали та визначають, чи можна їх замінити на дешевші, але не нижчі за якістю. Зрозуміло, що якщо людина ніколи не стикалася з ремонтом, їй важко робити вибір. Тоді звертаються до ремонтно-будівельних компаній. У підсумку ремонт обійдеться дорожче, ніж своїми руками, але майстри його зроблять швидко та якісно.

ЛАГОДИМО ДАХ

Перш ніж настилають покрівлю, перевіряють стан крокв та обрешітки. Підгнилі балки та дошки замінюють.

Дах дачного будинку криють такими матеріалами:

• руберойд;
• шифер;
• м’яка покрівля;
• ондулін;
• металочерепиця;
• профлист.

Руберойд — найекономічніше покриття. Його роблять з картону, просоченого бітумом. Для дачі підійде руберойд марки РКК-350 з крупнозернистою посипкою, яка робить його міцнішим.

Руберойд РКК-350 ТУ, ширина 1 м, довжина 10 м —190 грн.

Бітум на спеці плавиться, руберойд стає м’яким. У таку погоду по даху не можна ходити, покриття може порватися. Виробники стверджують, що руберойд РКК-350 починає розм’якшуватися, коли нагрівається до 80 °C, не тріскається на 20-градусному морозі, вистоїть при невеликому граді. Проте, термін його служби не перевищує 5 років.

Рулонні покриття, в яких замість картону використовують скловолокно або поліестер, називають євроруберойдом. Листи просочують бітумом та полімерними добавками, які покращують зовнішній вигляд та роблять їх пластичнішими. Служить 10 – 12 років, витримує нагрівання до 80 °C.

Покрівельний матеріал «Техноеласт ЕКП», виробництво «Техноніколь», 10х1 м — 950 грн.

Щоб продовжити термін служби, руберойд настилають у два шари. При розрахунку кількості враховують, що його кладуть внахлест шириною 10 см.

Шифер — покриття з цементу та азбесту. Йому не страшні ні спека, ні морози, але він крихкий: його може розколоти великий град. Крім того, шифер — пористий матеріал, і пори заселяють мохи та лишайники. Вони псують зовнішній вигляд та розшаровують листи. Пори заробляють, покриваючи листи захисними складами або фарбою.

Для скатних дахів застосовують хвильові листи, щоб швидше стікала дощова вода. Листи випускають з 6, 7, 8 хвилями. Семи- та восьмихвильові листи вважаються практичнішими, оскільки при укладанні витрачається менше площі на перекриття.

Шифер хвильовий кольоровий 7 хвиль, зелений, 1750х980х5,2 мм — 135 грн./шт.

Шифер служить не менше 20 років. На деяких будівлях досі лежить шифер, укладений минулого століття.

Ондулін — листовий покрівельний матеріал. До його складу входять целюлозні волокна, просочені бітумом та добавками. Зверху листи покривають кольоровим полімерним складом. За зовнішнім виглядом він схожий на шифер, тому його називають єврошифером.

Ондулін «Смарт», 1950х950х3 мм — 235 грн./лист.

Ондулін не розколюється при ударах, витримує нагрівання до 110°C. Він легший за шифер, а тому з ним простіше працювати на даху. Майстри стверджують, що він служить до 50 років.

М’яка покрівля, вона ж гнучка черепиця — пластини зі склополотна, просоченого бітумом та посипаного сланцевою або базальтовою крихтою. Посипка оберігає покриття від впливу сонячних променів, робить його об’ємнішим.

Гнучка черепиця Shinglas, осередок 1000х317 мм — 95 грн./м².

М’яку покрівлю зручно укладати на дахах, що мають складну форму. Вона служить до 70 років.

Металочерепиця — сталеві оцинковані листи, покриті зверху полімерним складом. Він додатково захищає матеріал від корозії. Листи роблять не плоскими, а фігурними. Такий профіль робить черепицю жорсткішою, міцнішою та красивішою.

Готові листи металочерепиці «Монтеррей» — 125 грн./м².

Металочерепиця служить до 100 років, але щоб поєднати хвилі на даху складної конфігурації, листи доводиться різати, в результаті виходить багато відходів. Крім того, вона сильно шумить під дощем.

Профлист (профнастил) — покриття з оцинкованої сталі. На листи може бути нанесено полімерне покриття. Профіль листів — різний: хвиля, прямокутник, інші фігури. Фігурний профіль полегшує стикування листів між собою.

Профнастил С-8 1200х2000х0,45 мм, оцинкований — 85 грн./м²

Листи випускають довжиною до 12 м, тому покрити дах можна за день. Профлист шумить під дощем, але служить до 30 років.

—

## Оновлюємо стіни

Якщо стіни дачного будинку дерев’яні, їх захищають зовні.

Через вітер, дощі та сонце дерево з часом втрачає вигляд, тріскається, гниє. У ньому заводяться жуки-древоточці, що перетворюють колоди на труху. Щоб продовжити зрубу життя, його обробляють захисними складами та обшивають панелями.

Антисептики захищають деревину від плісняви, синяви, чорних плям, мікроорганізмів.

Просочення захисне антисептик зовнішнє Zobel Zowo-tec 100, 5 л — 1950 грн.

Антипірени оберігають дерево від вогню. Коли температура підвищується, склад виступає на поверхню колоди та утворює захисну плівку. Випробування показали, що якщо під колодою, обробленою антипіреном, розпалити багаття, то вона не загоряється близько 2 годин.

Просочення по дереву «Піротекс ОгнеЗащита», 10 л — 155 грн.

Консерватори зберігають деревину гладкою, не дають з’являтися тріщинам. Як консерватори використовують ґрунтовки та олії.

Захисна олія «Лазур» для деревини OSMO HOLZSCHUTZ ÖL-LASUR, 2,5 л — 4355 грн.

Фінішні засоби оберігають дерево від вицвітання, налипання бруду. Вони в першу чергу декорують стіни. Їх наносять, якщо залишають стіни відкритими.

Pinotex Original, декоративне просочення для дач, 9 л — 2195 грн.

Випускають також універсальні склади, які захищають дерево від усіх напастей одразу. Майстри вважають, що вони менш ефективні, ніж вузькоспеціалізовані засоби.

Сайдингові панелі (від англійського siding — зовнішнє облицювання) — найоптимальніший за ціною та якістю обшивочний матеріал для дерев’яного дачного будинку.

Найбільш затребувані два види сайдингу: металевий та вініловий. Перший штампують з листового металу товщиною 0,4 – 0,8 мм та покривають кольоровими полімерними складами.

Сайдинг Корабельна дошка RAL 5005, 260х226 мм, метал, покриття поліестер — 135 грн./м².

Металевий сайдинг — міцний матеріал, прослужить до 50 років. Його можна перефарбовувати фарбами на акрилово-уретановій основі.

Вінілові сайдинг-панелі роблять з полівінілхлориду (ПВХ). Вініл стискається при низькій температурі та розширюється при високій. Темні кольори нагріваються сильніше, тому стіни краще обшивати світлими панелями. Вініл-сайдинг служить 15 – 20 років.

Сайдинг D5C «Ялинка», вініл, 3000х255 мм — 126 грн./шт.

Сайдинг-панелі з’єднують замками. Майстри закривають будиночок сайдингом за один робочий день.

Зсередини стіни будинку, в якому не живуть постійно, обробляють матеріалами, що не бояться вологи та перепадів температур. Стіни дерев’яного будинку можна взагалі нічим не закривати. Їх обробляють антисептиком та антипіреном, потім покривають прозорим лаком на водній основі.

Лак захисний інтер’єрний «Тіккуріла Євро Аква», матовий, 9 л — 855 грн.

Цегляні та піноблочні стіни штукатурять, фарбують або обклеюють шпалерами. Фарби використовують акрилові — вони недорогі, не пахнуть, швидко сохнуть. Білу фарбу з позначкою «база» колерують у будь-який колір.

Фарба акрилова для стін Dali, база, 5 л — 96 грн.

Шпалери вибирають вінілові на флізеліновій основі. Вони не порвуться і не відклеяться при русі будинку при усадці та через зміну температури, вологості. Для економії купують рулони без суміщення малюнка.

Шпалери вінілові на флізеліні «Палітра» PL51008-28, 0,53×10,00 м — 335 грн./рулон.

Каркасні стіни обшивають орієнтовано-стружковими плитами (OSB). Вони роблять стіну міцнішою, утримують тепло, не бояться вологи. У виробництві плит OSB використовують формальдегіди, тому вибирають вироби класу емісії Е1. Такі плити безпечні для здоров’я.

Для дачних будинків використовують плити OSB-3. Плити OSB-1 та OSB-2 застосовують тільки в сухих регулярно опалювальних приміщеннях, оскільки вони розбухають від вологи.

Плита OSB-3 «Калевала», Е1, 2500х1250х12 мм — 298 грн./лист.

Дерев’яні плити ґрунтують, фарбують або обклеюють шпалерами. Перед фарбуванням шліфують.
—

## Приводимо до ладу підлогу

Оптимальними для дачного будинку стануть дощана підлога та лінолеум.

У дощатій підлозі утворюються щілини. Їх закладають клеєм-герметиком, шпаклівкою по дереву, забивають дерев’яними рейками.

Якщо будинок взимку не опалюється, підлогу з дощок не фарбують і не лакують: при негативних температурах плівкові покриття відшаровуються. Дошки покривають олією. Вона вбирається в деревину, не утворюючи плівку, і захищає дошки від плісняви, синяви, гнилі.

Олія для терас Valtti Terrace Oil EC Tikkurila, 2,7 л — 659 грн.

Олію наносять у 1 – 2 шари. Поверхню попередньо чистять, при необхідності шліфують, а ось ґрунтувати необов’язково. Шар сохне 12 годин. Двошарове олійне покриття захистить підлогу на 3 – 4 дачних сезони.

Лінолеум вибирають стійкий до перепадів вологості та температур, із захисним шаром та антибактеріальною добавкою.

Лінолеум напівкомерційний Tarkett Idylle Nova Atlanta, ПВХ, ширина 4 м — 225 грн./м².

Лінолеум укладають на рівну основу — дощату підлогу без щілин, фанеру, бетон. Правильно вибраний лінолеум прослужить на дачі 10 – 12 років.
—

## Ремонтуємо вікна

У вікнах заробляють щілини та зазори. Використовують ущільнювачі, замазки. Приховані щілини виявляють, протопивши кімнати: від щілин піде холодне повітря, яке легко відчути рукою.

Якщо прийнято рішення поміняти вікна, ставлять пластикові або дерев’яні. Вибираючи дерево, шукають вироби, зроблені з висушеного матеріалу. Сирі рами через рік перекоробляться, з них злізе фарба, у вікнах з’являться щілини. Найпростіший спосіб визначити вологість деревини — провести по ній грифелем хімічного олівця. На сирій дошці слід стане фіолетовим.

Якщо в будинку взимку не живуть, підійдуть однокамерні склопакети з ущільнювачем. Вони забезпечать комфорт у кімнатах з травня по вересень навіть без опалення.

Двостулкове дерев’яне вікно з однокамерним склопакетом, 1160х970 мм — 2266 грн.

Одностулкове вікно, однокамерне, пластик, 800х1420 мм — 3150 грн.

Вікна встановлюють фахівці. Неправильно встановлені вікна не утримають тепло. Дерев’яні до того ж швидко згниють.
—

## Усуваємо несправності електропроводки

Несправності в електропроводці загрожують пожежею. Проводи не повинні бути з’єднані на скрутках, не з’єднують напряму мідні та алюмінієві жили. Переріз проводів повинен відповідати потужності підключаються електроприладів.

Якщо проводи нагріваються, іскрять, вибиває пробки, коли вмикаєш електрочайник, проводку змінюють. У дерев’яних будинках проводи прокладають відкритим способом — не під штукатуркою, як у міській квартирі, а поверх стін. Використовують мідні жили перетином 1,5 мм² для ліній освітлення та 2,5 мм² для підключення чайника, електрообігрівача. Мідний провід такого перетину без проблем витримає одночасно працюючі чайник потужністю 1 кВт та обігрівач на 5 кВт. Перетин проводів вказано на маркуванні.

Проводи повинні бути забезпечені подвійною ізоляцією — вона захистить від пожежі при короткому замиканні. На вході ставлять пристрої захисного відключення (ПЗВ), вони захистять людину від ураження струмом.

Роботи із заміни електрики виконують електромонтери, які мають кваліфікаційне посвідчення не нижче другої групи. Посвідчення продовжується щорічно. Не дозволяйте колупатися в електропроводці першому зустрічному майстру: спочатку переконайтеся, що такий документ у нього є.
—

## Приклад розрахунку матеріалів

Економити — не означає купувати найдешевші оздоблювальні матеріали та користуватися послугами випадкових осіб, які називають себе майстрами.

Заощадити — це правильно визначити, які роботи повинні бути виконані, які матеріали підійдуть за ціною та вимогами, скільки їх знадобиться, що можна зробити самостійно, для яких робіт залучити фахівців.

Оцінимо витрати на матеріали для ремонту умовного дерев’яного будинку площею 20 м² з односхилим дахом. Площа даху — 24 м² зі сторонами 4 і 6 м. Висота стін — 3 м, довжина — 4 і 5 м. Площа стін 12х2+15х2=54 м².

Склавши такий розрахунок, потрібно вирішити, які роботи будуть виконані самостійно, які — із залученням майстрів. Але на цьому економити треба з розумом: якщо щось буде зроблено неправильно, за переробку доведеться заплатити ще раз. У розрахунку ми не врахували підготовчі роботи: звільнення приміщень від меблів, демонтаж старих покриттів, закладення щілин, шліфування поверхонь. Їх точно можна виконати самостійно, заощадивши гроші.

Закон не забороняє об’єднувати квартири, які знаходяться на одній площадці, на сусідніх поверхах і навіть у найближчих під’їздах. Щоб перепланування було безпечним і не призвело до штрафів та переробок, дотримуються кількох правил. Розповідаємо про них.

Квартири об’єднують не тільки по горизонталі, але й по вертикалі.

ЩО ГОВОРИТЬ ЗАКОН ПРО ОБ’ЄДНАННЯ КВАРТИР

Про об’єднання квартир закон не говорить ні слова. З точки зору законодавства об’єднання житлових приміщень у багатоквартирному будинку — це перепланування. Їй у Житловому кодексі присвячена глава, в якій детально розписано, що це таке, за яких умов вона можлива і з яких причин у ній відмовляють.

Перепланування — зміна конфігурації житлового приміщення, що вимагає внесення зміни до технічного паспорта. Змінюють конфігурацію, коли розбирають, переносять, зводять стіни, прорубують або закладають дверні прорізи, переносять або прокладають заново труби для газу, води, каналізації. Ці зміни відображають у плані квартири, який міститься в техпаспорті.

Об’єднати квартири без перерахованих робіт вдається рідко. Як мінімум, прорубують двері. У таких випадках отримують дозвіл на перепланування.

У статті Житлового кодексу говориться, що перепланування приміщення в багатоквартирному будинку проводиться за погодженням з органом місцевого самоврядування.

Об’єднати квартири без перерахованих робіт вдається рідко. Як мінімум, прорубують двері. У таких випадках отримують дозвіл на перепланування.

ЩО МОЖНА І ЩО НЕ МОЖНА РОБИТИ ПРИ ПЕРЕПЛАНУВАННІ

Згідно з Житловим кодексом, за дозволом виконують такі роботи:

• встановлюють і перевстановлюють газові прилади, прокладаючи додаткові підвідні мережі;
• міняють газову плиту на електричну;
• встановлюють додаткове інженерне та технологічне обладнання, що збільшує споживання електроенергії, води або вимагає прокладки підвідних мереж;
• влаштовують туалетні та ванні кімнати, прорізи в перекриттях, несучих стінах та міжквартирних перегородках;
• закладають самовільно виконані прорізи в несучих стінах та перекриттях;
• змінюють конструкції підлог, не зачіпаючи міжповерхове перекриття;
• розбирають ненесучі перегородки, якщо вони сприймають понаднормове навантаження перекриття;
• влаштовують у багатоквартирних будинках із залізобетонними перекриттями перегородки з цегли, пазогребневих плит, керамзитобетонних, пінобетонних та газосилікатних блоків товщиною понад 10 см, а також з інших матеріалів, що створюють навантаження на підлогу понад 150 кг/м².

У Житловому кодексі також перераховані заборонені роботи. За жодних умов не роблять наступне:

• не демонтують несучі стіни, балки та колони;
• не змінюють перерізів вентиляційних каналів;
• не закладають наглухо в стіну стояки газових труб;
• не укладають у штроб-канали труби опалення та водопостачання;
• не збільшують площі підсобних приміщень за рахунок житлових (навпаки можна);
• не переносять кухні в житлову кімнату з прокладкою водо-, газопроводу та каналізації;
• не вирубують дверні прорізи в несучій стіні без проведення розрахунків навантажень;
• не розміщують ванну кімнату над житловими приміщеннями квартири нижнього поверху без затвердженого варіанта гідроізоляції.

Зазначимо, що на роботи зі списку дозволених житлова інспекція погоджується не завжди. Інспектори в кожному конкретному випадку орієнтуються на висновки проектних організацій. Негативний висновок дадуть через індивідуальні особливості будинку або об’єднуваних квартир. Наприклад, коли в одній з квартир уже робили перепланування, в результаті якої не можна проводити дозволені роботи.

Погодження не знадобиться, якщо розбирають ненесучі перегородки або роблять у них прорізи за умови, що верхні перекриття не тиснуть на перегородки понад нормативу. Як вони тиснуть, з’ясовують у проектній організації. У якій саме, підкажуть у житловій інспекції. У будь-якому випадку перед об’єднанням квартир консультуються в житловій інспекції. Після консультації стане зрозуміло, чи дадуть на нього дозвіл.

ЯКІ ДОКУМЕНТИ ПОТРІБНІ

Житловий кодекс визначає типовий перелік документів, який подають до житлової інспекції, щоб отримати дозвіл на перепланування. До переліку входять:

• заява власника квартири;
• посвідчення особи заявника (з представника спитають ще й нотаріально засвідчену довіреність, що дозволяє діяти від імені заявника);
• копії правовстановлюючих документів на об’єднувані квартири (договір купівлі-продажу, дарування, міни, свідоцтво про право на спадщину);
• технічні паспорти об’єднуваних квартир;
• згода власників на перепланування;
• проект перепланування, який отримують в архітектурно-проектних організаціях;
• інші документи, що підтверджують статус будинку або власника квартири (пам’ятник культури, учасник пайового будівництва).

Перепланування погоджують за спрощеним та стандартним варіантами. Перший застосовують, якщо виконують роботи, що не зачіпають несучі конструкції. Проект перепланування не потрібен. Замість нього надають ескіз. Його малюють від руки на плані квартири, затвердженому БТІ. Перепланування за ескізом погоджують до проведення або заднім числом, подавши документи не пізніше 20 днів з моменту завершення робіт. У цьому випадку потрібно бути впевненим, що перепланування погодять саме за ескізом, а не за проектом.

Стандартний варіант погодження застосовується, коли виконують роботи з несучими конструкціями, монтують нові інженерні комунікації, що відбувається при об’єднанні квартир. Може знадобитися згода проектувальника будинку. Чи буде вона потрібна, з’ясовують на попередній консультації в житловій інспекції.

ОБ’ЄДНАННЯ КВАРТИР НА ОДНІЙ ПЛОЩАДЦІ

Отримати дозвіл на об’єднання сусідніх квартир на одній площадці простіше, ніж в інших варіантах. Найпростіший випадок, коли квартири розділені стіною з цегли або піноблоків. У таких квартирах навантаження від верхніх поверхів припадає на поперечну бетонну балку-ригель, що укладається вгорі стіни. Ригель чіпати не можна, але можна зробити в стіні під ним отвір для дверей, причому будь-якої ширини.

Якщо стіна повністю несуча, як, наприклад, у панельному будинку, ширина отвору обмежується 1,6 м. Конкретний розмір і розташування отвору вкаже організація, яка складає проект перепланування. Проектувальники також вимагатимуть посилити отвір металевою рамою, параметри якої вони ж і розрахують.

Буває, що проектна організація відмовляє в погодженні отвору через особливості будівлі. Відмова буде, якщо, наприклад, у суміжній стіні проходять вентканали, димоходи, або вона застаріла через старості.

Проблеми виникають, коли господарі об’єднаного житла змінюють призначення приміщень. При об’єднанні двох квартир вони отримують дві кухні та два санвузли. Якщо санвузли у великій родині виявляться не зайвими, то дві кухні — явний перебір. Зробити з кухні житлову кімнату закон забороняє. У ній можна організувати лише комору або робочий кабінет.

ОБ’ЄДНАННЯ КВАРТИР НА СУСІДНІХ ПОВЕРХАХ

Такий варіант називають об’єднанням по вертикалі. Він складніший за об’єднання по горизонталі. Отвори роблять не в стінах, а в міжповерхових перекриттях, які приймають на себе навантаження вищих поверхів.

Перш ніж дати висновок, проектувальники подивляться за планами, які стіни несучі, який їхній стан, що собою являють міжповерхові перекриття. Чим менше поверхів зверху, тим більша ймовірність отримати дозвіл. Майже завжди дозволяють приєднати мансарду та об’єднувати квартири у дво-триповерхових будинках.

Для об’єднаної квартири на різних поверхах знадобляться сходи. Якими вони мають бути і де розташовуватимуться, у найдрібніших подробицях вкажуть в організації, куди господарі звернуться за проектом перепланування.

Проектувальники вимагатимуть укріпити отвір для дверей у міжповерховому перекритті та розпишуть, як це зробити. Якщо розрахунки покажуть, що порушуються норми безпеки будівлі, зробити отвір не дозволять. Відмови трапляються у старих будинках із старіючими конструкціями та панельних будівлях, де майже всі стіни несучі.

Облаштування отвору та сходів — витратний процес. Перш ніж затівати об’єднання вертикальних квартир, слід тверезо оцінити свої фінансові можливості.

Складнощі також виникають, якщо господарі надумають замурувати один з виходів двоповерхової квартири. Дозволяється мати в багаторівневій квартирі тільки один вихід. Але за умови, що її верхні приміщення розташовані не вище 18 м від землі. Якщо вище, виходів має бути два. Таку вимогу продиктовано нормами протипожежної безпеки — пожежні автовишки здебільшого піднімаються тільки на таку висоту. Крім того, поверх, на якому закладають двері, має бути забезпечений аварійним виходом. Якщо ці вимоги не виконуються, залишають обидві двері.

ОБ’ЄДНАННЯ КВАРТИР У СУСІДНІХ ПІД’ЇЗДАХ

На таке об’єднання дозвіл дають рідко. Причини такі.

За нормами протипожежної безпеки під’їзди в більшості будинків — окремі пожежні відсіки. Вони розділені глухою стіною, яка не дозволяє вогню перебратися з одного під’їзду в інший. Робити отвори в таких стінах заборонено.

Крім того, в стіні, що розділяє під’їзди, часто розташовані шахти ліфтів, вентканали, труби комунікацій. У таких випадках у створенні дверного отвору відмовлять.

Навіть якщо в стіні немає шахт і комунікацій і вона не ділить будинок на пожежні відсіки, неприємності чекають у самих квартирах. Наприклад, рівень підлоги в них відрізняється на 10 – 20 см. Щоб його вирівняти, потрібні витрати на 50 – 150 тисяч грн. Отвір і сходи в товстій несучій стіні з урахуванням вимог будівельних норм і правил теж обійдуться недешево.

ЩО ПОТРІБНО ДІЗНАТИСЯ, ПЕРШ НІЖ ЗАТІВАТИ ОБ’ЄДНАННЯ

Перш ніж об’єднувати квартири, знайомляться з документацією на них. З’ясовують, які стіни несучі, з чого вони зроблені. Перевіряють, чи є в стінах зміцнюючі ригелі, колони, пілони, де вони розташовані.

Не вірять планам та експлікаціям. Для старих будинків вони відрізняються від того, що є насправді. Невідповідності пов’язані з тим, що колишні господарі робили самовільні перепланування, а експлуатуючі організації перекладали труби і не вносили зміни до планів БТІ.

Стан стін, підлог і стель квартири перевіряють разом з інженером-будівельником. Однак немає жодної гарантії, що він визначить всі приховані зміни. Будьте готові до того, що вони виявляться під час робіт, на які отримано дозволи. Тоді роботи припиняють. Якщо дотримуватися затвердженого житловою інспекцією проекту, інспектори звинуватять вас у тому, що ви не повідомили їх про виявлені невідповідності. У таких випадках інспекція вимагатиме через суд повернути конструкції в початковий стан.

Роботи з перепланування коштують грошей — рахунок піде на сотні тисяч грн. В окремих випадках витрати можна порівняти з вартістю однієї з об’єднуваних квартир. Перш ніж затівати об’єднувальне перепланування, тверезо оцінюють фінансові можливості.

Якщо задумали об’єднання квартир, сім разів відміряйте. З’ясуйте всі подробиці про квартири, дізнайтеся, які документи знадобляться, де їх отримувати і чи можна отримати взагалі. Інакше оформлення об’єднання затягнеться на місяці або в погодженні відмовлять.

Слабке світло загрожує втомою та поганим настроєм. Через занадто яскраве освітлення болять очі. Коли світла в міру, але він рівномірно заливає квартиру, стає незатишно: часом хочеться його приглушити, а можна тільки вимкнути. Розповідаємо, як зробити так, щоб світло не дратувало і завжди було там, де потрібне.

ПРИРОДНЕ ТА ШТУЧНЕ ОСВІТЛЕННЯ

Освітлення житлових приміщень ділять на природне та штучне. Для кожного розроблені норми. Для природного освітлення вони встановлюють, що в центральній смузі України прямі сонячні промені повинні потрапляти в житлові кімнати не менше 2 годин на добу.

Норми не вважаються порушеними, якщо пряме сонячне світло потрапляє тільки в одну кімнату. Головне, щоб відношення освітленості в середині кімнати до освітленості на вулиці в похмурий день становило менше, ніж 0,5%. Різницю визначають, вимірюючи люксметрами освітленість одночасно в кімнаті та на вулиці. Потім кімнатну освітленість ділять на вуличну і результат множать на 100%. По суті, норми встановлюють, що кімнати та вулиця в похмурий день повинні бути освітлені майже однаково.

Вплинути на природну освітленість міської квартири мешканцям важко. Хіба що частіше мити вікна і не затінювати їх щільними фіранками. У кімнаті здаватиметься світліше, якщо стіни обробити світлими матеріалами та поставити світлі меблі. Але саме здаватиметься, тому що світлі поверхні відбивають уже потрапивше світло, а нового не додають.

Штучне освітлення можна зробити таким, яким хочеться. Але повісити люстру з 5-7 лампочками недостатньо. Світло, що заливає простір кімнати, робить предмети обстановки плоскими. Він збіднює інтер’єр, позбавляє його виразності. Яскраве світло зі стелі дратує, коли дивишся телевізор або відпочиваєш у кріслі після роботи. Крім того, воно не завжди потрібне. Навіщо вночі включати яскраву люстру, щоб дійти до туалету?

Освітлення повинно робити квартиру комфортною в будь-яких ситуаціях: коли працюєш, відпочиваєш, приймаєш гостей. Правильне штучне освітлення складається з трьох частин: загального, робочого та декоративного світла.

Загальне освітлення забезпечують світильники, що дають рівномірне розсіяне світло без чітких тіней: стельові люстри з кількома лампочками або абажуром.

Люстра стельова Tori хром 5xЕ14×40 Вт — 450 грн.

Робоче освітлення — локальне. Воно освітлює не всю кімнату, а окремі зони або поверхні: стіл, крісло, узголів’я ліжка. Для створення такого освітлення використовують настільні лампи, вбудовані точкові світильники, торшери та бра.

Спот одноточковий De Markt Ринген чорний 1хE27х60 Вт — 320 грн.

Торшер LSP-0507 Lussole Lgo, 60W, 220V .

Бра Silver Light Lille, 40W, 220V — 330 грн.

Лампа настільна Lussole Roma LST-4374-01 — 958 грн.

Приліжковий світильник білий, світлодіодний, гнучка ніжка, 3W, 220V, 4000k — 295 грн.

Декоративне освітлення надає інтер’єру об’єм, виділяє окремі предмети або елементи оздоблення. Його організують за допомогою різнокольорових світлодіодних стрічок, спрямованих світильників-спотів, встановлених на стелі, стінах, у підлозі, плінтусах.

Комплект світлодіодних вбудованих у підлогу світильників FERON, G1030, 4W, 220V, 6 шт. – 620 грн.

Світлодіодна стрічка — смуга гнучкого ізоляційного матеріалу. На стрічці розташовані дві провідні шини з мідної фольги зі світлодіодами.

Світлодіодна стрічка 4,8W, світло тепле біле — 65 грн.

Ленту закріплюють у потрібному місці та підводять живлення через контролер. Керують стрічкою за допомогою звичайного вимикача або дистанційного пульта.

Контролер RGB з пультом сенсорного керування, 12V, 288W — 625 грн.

Грамотно організоване освітлення передбачає, що ним зручно користуватися. З цією метою для кожної кімнати та для квартири в цілому складають світлові сценарії. Вони визначають, які світильники включаються в тій чи іншій ситуації. Приймаєте гостей — включили одну групу приладів, дивитеся телевізор — іншу, лягаєте спати — третю.

Сценаріїв може бути скільки завгодно — кількість залежить від завдань, які вирішують за допомогою світла. Коли завдань одна-дві і світильників небагато, обходяться без сценаріїв і включають кожен прилад окремо.

ЯК ВИБРАТИ ЛАМПИ ДЛЯ СВІТИЛЬНИКІВ

Коли сценарії складені, роблять розрахунки освітленості для кожної кімнати, підбирають лампи та світильники.

Лампи вибирають, враховуючи наступні параметри:

• мінімальну освітленість приміщення;
• потужність;
• тип;
• розміри;
• напругу.

Начнемо з освітленості. Коли світла не вистачає, людині важко сконцентруватися, він стає розсіяним. Через пару місяців слабшає імунітет, з’являються ознаки депресії.

Занадто багато світла — теж погано. При освітленості більше 300 люкс болять очі, виникає дратівливість, знижується працездатність.

Як розрахувати освітленість? 1 люкс — освітленість поверхні площею 1 м², коли на неї падає світловий потік 1 люмен (лм). Нехай площа кімнати — 15 м². Множимо норму освітленості 150 лк на цю площу, отримуємо світловий потік 2250 люменів. Світловий потік вказаний на упаковці лампи. Наприклад, там написано: 630 лм. Це означає, що для кімнати площею 15 м² знадобиться 4 таких лампи. При розрахунку освітленості враховують, що внесок у неї роблять усі види освітлення: загальне, робоче та декоративне.

Для освітлення житлових приміщень використовують лампи розжарювання, галогенні, люмінесцентні та світлодіодні лампи. Тип ламп впливає на відтінок світла, якість кольоропередачі та обсяг електроенергії, яке «з’їдає» світильник.

Відтінки світла, що даються лампами, виробники вказують двома способами. Пишуть на упаковці «теплий білий», «нейтральний білий», «холодний білий» або вказують кольорову температуру в градусах шкали Кельвіна. Діапазон температур 2700-3200 К відповідає жовтуватим теплим відтінкам, 3500-5500 К — нейтральним, понад 6000 К — холодним з ледь помітною синявою.

Під кольоропередачею розуміють здатність лампи передати колір освітлюваного об’єкта. Індекс кольоропередачі Ra вимірюють в відносних одиницях від 0 до 100. Індекс дорівнює 100, якщо предмет виглядає так само, як при освітленні сонячним світлом. Чим нижче індекс Ra, тим швидше втомлюються очі. Він вказаний на упаковці. Лампи з Ra менше 80 не використовують в кімнатах, де люди проводять багато часу.

Лампи розжарювання світять за рахунок розпеченої спіралі, поміщеної в колбу з аргоном. Вони витрачають електроенергії більше інших типів ламп. До достоїнств відносять теплий білий світ, близький до 100 індекс кольоропередачі та низьку ціну.

Лампа розжарювання 95W Б 230-95-4 — 8 грн.

Вінтажні лампи коштують дорожче, але прожорливі, як і дешеві аналоги.

Лампа розжарювання 60W Vintage — 200 грн.

Найбільший недолік ламп розжарювання — низький КПД: лише 5 – 15% спожитої електроенергії перетворюється на світло, остання випромінюється в вигляді тепла. Служать такі лампи близько 1000 годин.

Люмінесцентні лампи заповнені парами ртуті. Під напругою пари випромінюють ультрафіолет, а люмінофорне покриття всередині колби перетворює його на світло, видимий оком.

Лампа енергозберігаюча OSRAM DULUX D/E 18W/840 G24q-2 —75 грн.

Люмінесцентні лампи світять яскравіше ламп розжарювання, електроенергії споживають в 5 – 6 разів менше, служать до 5 років. Однак індекс кольоропередачі не перевищує 70, тому від них швидко втомлюються очі.

Галогенні лампи світять за рахунок розпеченої спіралі, як і лампи розжарювання. В колбу додані галогени — пари йоду або брому, тому спіраль розігрівається сильніше, ніж в лампі розжарювання, світить яскравіше і довше не перегорає.

Такі лампи різноманітні за розмірами, конфігурацією, напругою живлення. Вони застосовуються в точкових світильниках, люстрах, їх вбудовують в меблі, підлоги і плінтуси.

Лампа галогенна LIGHTSTAR MR16 GU5.3 220V, 35W, 2800K — 45 грн.

Лампа галогенна Osram 64425, 20W, 12V, G4 — 23 грн.

Галогенки випромінюють теплий і нейтральний світ. Індекс кольоропередачі Ra становить близько 90 одиниць. Служать 2000 – 4000 годин. Але перегорять швидше, якщо їх часто включати і вимикати і торкатися пальцями. Електроенергії споживають в 2 — 3 рази менше ламп розжарювання тієї ж яскравості.

Світлодіодні лампи LED – найекономічніші освітлювальні прилади. Вони рідко перегорають, працюють до 30 000 годин, витримують 30 000 — 40 000 включень-виключень.

Лампа світлодіодна Osram Led Star Classic A75 E27 9W, 220V – 40 грн.

Лампа світлодіодна Feron LB-422, G4, 3W, 12V – 61 грн.

Лампочка Philips Hue White Ambiance GU10, 5,5W, 220V, дистанційне управління та налаштування за допомогою мобільного додатка, 2 шт. —2600 грн.

LED-лампи не нагріваються, споживають електроенергії в 8 – 10 разів менше ламп розжарювання такої ж яскравості, світять теплим, нейтральним і холодним світлом. Індекс кольоропередачі становить 80 — 90 одиниць.

ЯК ОРГАНІЗУВАТИ ОСВІТЛЕННЯ В РІЗНИХ КІМНАТАХ

У вітальні монтують загальне освітлення від стельових світильників і локальне для окремих зон — настільними і настінними лампами. Прилади декоративного освітлення розташовують так, щоб вони виділяли предмети обстановки або деталі обробки.

Світлові сценарії створюють, виходячи з призначення кімнати. Передбачають яскраве освітлення для прийому гостей, приглушене для перегляду телевізора, м’яке з підсвічуванням столу для романтичного вечері та інші. Сценаріями управляють за допомогою пульта, єдиного вимикача для кожного з них або включають прилади по окремості.

На кухні схема освітлення може бути різною. Якщо кімната маленька, можна обійтися без загальної люстри на стелі. Робочу зону освітлюють підсвічуванням, вбудованим в дно навісних шафок, а самі шафки — парою настінних спотів.

Світильники розташовують так, щоб вони не відкидали тінь від людини на робочі поверхні. Якщо розміри кухні дозволяють сумістити її зі столовою, вішають світильник над обіднім столом. Декоративне підсвічування монтують уздовж стін.

У спальні передбачають м’яке загальне освітлення з стелі, локальне — настільними лампами або бра біля узголів’я ліжка, декоративне — внизу або під стелею.

Світлові сценарії розробляють для ранку і вечора. Вранці потрібен яскравий стельовий світ, щоб швидше збадьоритися, ввечері — м’який розслабляючий від бра або торшера.

У дитячій кімнаті вішають загальний світильник під стелею. Робоче місце школяра освітлюють настільною лампою з холодним світлом, який допомагає зосередитися. Щоб почитати перед сном, біля узголів’я ліжка встановлюють настінний світильник або ставлять на тумбочку настільну лампу.

Настільні та настінні світильники вибирають з ударостійких матеріалів, щоб дитина випадково не зламала їх і не отримала травму.

У санвузлі на стелі монтують вбудовані світильники для загального освітлення і настінні світильники з двох сторін біля дзеркала. Можна купити дзеркало з підсвічуванням.

Дзеркало Misty Неон 2 LED, 120х80 см — 5520 грн.

Підсвічування дзеркала роблять розсіяною. Направлені світильники створюють жорсткі тіні. В дзеркалі тінь на обличчі змусить напружувати зір, коли, наприклад, жінка накладає макіяж, а чоловік голиться.

Декоративне підсвічування організують за допомогою вбудованих світильників хромотерапії, що входять в комплекти ванн і душових кабін.

У прихожій і коридорі немає вікон, тому штучний світ тут буває потрібен і вдень. У цих приміщеннях встановлюють споти над дзеркалом або по боках його, у шафи з одягом. В якості загального освітлення встановлюють вбудовані або підвісні світильники по центру стелі.

ЧЕК-ЛИСТ З ОРГАНІЗАЦІЇ ОСВІТЛЕННЯ КВАРТИРИ

В організації освітлення квартири важлива правильна послідовність дій. Вона потрібна, щоб нічого не упустити і не переробляти.

Простіше всього створити свою систему освітлення в квартирі без обробки в новобудові. Порядок дій складемо саме для цього випадку. Якщо робите ремонт в уже обжитій квартирі, послідовність дій збережеться, однак деякі пункти виявляться непотрібними або зайвими. Тоді їх не виконують.

Послідовність дій наступна:

1. Визначаємося з видами і кольорами оздоблювальних матеріалів. Вирішуємо, яка мебель і де займе місця в кімнатах. Цей пункт важливий тому, що зовнішній вигляд інтер’єру впливає на кількість і яскравість світильників. Для темної обстановки потрібно більше світла, а глянцеві поверхні не освітлюють направленими джерелами. Крім того, план розстановки меблів допоможе правильно прокласти проводи, встановити розетки і вимикачі. Вони не опиняться за шафою або диваном.
2. Складаємо світлові сценарії для кожної кімнати. Вони дадуть уявлення про те, скільки і яких світильників і ламп знадобиться. Садимося і розписуємо варіанти освітлення на ранок, день, вечір, ніч і передбачувані події в різний час доби.
3. Складаємо план проводки з урахуванням того, де і як встане мебель. Не забуваємо про зручність користування освітленням. В спальні передбачаємо вимикач загального світла у двері і біля ліжка, в прохідних кімнатах ставимо вимикачі-дублери на вході і виході.
4. Визначаємо, які і в якій кількості знадобляться світильники, вимикачі, розетки, проводи і комплектуючі для монтажу. Враховуємо дизайн, розміри, максимально допустиму потужність приладів.
5. Купуємо проводи, вимикачі, розетки, світильники, лампочки. Враховують, що для санвузла потребуються вологозахищені вироби з маркуванням IP44 і IP55. Перші захищені від випадкових бризок, другі не замкне, навіть якщо їх окатить водою з душа.
6. Прокладаємо електропроводку, монтуємо світильники, вимикачі, розетки.
7. Перевіряємо, як працює система освітлення. Вносимо необхідні виправлення та доповнення. Їх буде тим менше, чим ретельніше пропрацьовані світлові сценарії.

Людині, яка ніколи не монтувала освітлення в квартирі, зробити все самому буде важко. Навіть вибрати світильники непросто, коли бачиш перед собою десятки начебто однакових по призначенню приладів.

В таких випадках звертаються до фахівців. Дизайнери допоможуть визначитися з зовнішнім виглядом світильників, електрики змонтують безпечну електромережу і встановлять вбудовані освітлювальні прилади. Правильно організоване освітлення зробить квартиру комфортною і затишною в самих різних ситуаціях.

Вирівнювання стін — процедура витратна. Витрати на матеріали та роботи становлять близько третини вартості всього ремонту. Розповідаємо, як економно та без шкоди для якості вирівняти стіни в квартирі.

ВИРІВНЮВАННЯ ШТУКАТУРКОЮ

Коли використовують штукатурні суміші

Штукатуркою усувають нерівності глибиною до 10 см. Для вирівнювання стін використовують цементні та гіпсові суміші.

Цементну штукатурку наносять 3-5 шарами на бетонні, цегляні, пінобетонні, дерев’яні основи. Максимальна товщина шару не повинна перевищувати 2 см, інакше під час висихання штукатурка сповзе вниз під власною вагою або відійде від стіни, коли висохне. Загальна товщина всіх шарів може сягати 10 см, але тоді кладуть армуючу сітку. Вона скріплює шари.

Цементна штукатурка не боїться вологи, перепадів температур, за міцністю не поступається пінобетону. Однак сідає і тріскається, якщо нанесена неправильно. Сохне 4 тижні.

Штукатурка цементна Plitonit Т1+, 25 кг — 115 грн. Витрата 1,2 – 1,3 кг/м² при товщині шару 1 мм.

Гіпсову штукатурку наносять максимальним шаром до 5 см на будь-які основи. Рекомендована товщина шару вказується на упаковці. Перевищувати її не слід: штукатурка відвалиться. Якщо потрібно товстіше покриття, наносять 2 – 3 шари.

Гіпсова штукатурка не дає усадки, висихає за 4 — 5 днів. Поверхня виходить гладкою, не вимагає шпаклювання під обклеювання товстими шпалерами. Гіпсова штукатурка коштує дорожче цементної і гірше переносить вологу, тому її не використовують у ванних кімнатах.

Штукатурка гіпсова Weber Vetonit Profi Gyps, 30 кг — 156 грн. Витрата 0,9 – 1,0 кг/м² при товщині шару 0,1 см.

Штукатурку наносять під правило або по маяках. Правило — дерев’яна або алюмінієва рейка довжиною 1,5 до 2,5 м. Під правило штукатурять стіни, стоячі строго вертикально. Якщо стіна завалена, вирівняти цим способом її не вийде. У таких випадках штукатурять по маяках.

Маяки — металеві профілі. Їх кріплять на стіну паралельно один до одного так, щоб кромки знаходились в одній вертикальній площині. Між профілями накидають штукатурку і вирівнюють її, спираючи краї правила на маяки.

Професіонали роблять маяки зі штукатурки. Викладають ряди розчину, зрізають верхівки так, щоб вони опинилися в одній вертикальній площині. Коли маяки висохнуть, правило спирають на них, як на металеві профілі.

Як заощадити

Спочатку розраховують товщину шару. За допомогою виска виставляють вертикаль. Вимірюють висоту маяків у трьох точках по вертикалі та в трьох по горизонталі. Результати додають, ділять на 6.

За товщиною шару розраховують кількість розчину. Наприклад, штукатурять стіну площею 15 м² шаром товщиною 3 см. На мішку із сумішшю написано, що витрата становить 9 кг/м² при товщині шару 1 см. Множать 9 кг/м² на 3, отримують витрату на 1 м² — 27 кг. Результат множать на площу стіни, отримують 405 кг.

Щоб здешевити роботи, роблять таке:

• планують штукатурні роботи одразу у всіх приміщеннях, де вони заплановані. Чим більше матеріалів купуєте за один раз, тим дешевше вони обходяться. Розцінки майстрів будуть меншими, якщо площа більша;
• виконують самостійно підготовчі роботи: звільняють приміщення від меблів, видаляють старі покриття, ґрунтують стіни;
• вибирають штукатурні суміші не за брендом, а за характеристиками, вказаними на упаковці. Але не купують занадто дешеві товари від невідомих виробників;
• не довіряються випадковим працівникам — вони можуть неякісно виконати роботи та обманути з розрахунком матеріалів;
• не вимагають від майстрів виводити кути точно в 90°, якщо вони будуть заставлені меблями з обох боків. Коштують такі роботи додатково від 125 грн. за погонний метр і вимагають більше суміші;
• не вимагають від майстрів ідеальної рівності стін. Допускаються нерівності при покращеній штукатурці до 0,3 см глибиною, граничне відхилення стін від вертикалі на всю висоту приміщення — до 1 см.

На форумах в інтернеті можна знайти різні способи економії, але не всім з них можна довіряти. Порадьтеся з майстрами, перш ніж їх використовувати.

ВИРІВНЮВАННЯ ШПАКЛІВКОЮ

Коли використовують шпаклівку

Шпаклівка — суміш для вирівнювання стін і закладення тріщин, швів, зазорів. Тверді частинки у шпаклівці дрібніші, ніж у штукатурці, тому поверхня виходить гладшою. Шпаклівки випускають у сухому та готовому до використання видах. Готові шпаклівки коштують дорожче.

Шпаклівки ділять на стартові, фінішні та універсальні. У стартових частинки крупніші, ніж у фінішних та універсальних. Це найдешевші шпаклівки. Їх застосовують, коли потрібно усунути дефекти стін глибиною до 5 см.

Стіна, вирівняна стартовою шпаклівкою, на дотик шорстка. Якщо стіну готують під фарбування, зверху наносять шар фінішної шпаклівки товщиною 0,1 – 0,2 см. У ній частиці наповнювача дрібніші, ніж у стартовій, тому поверхня виходить більш гладкою.

В універсальних шпаклівках зерна такі ж дрібні, як у фінішних. Але за рахунок добавок вони по міцності лише трохи поступаються стартовим сумішам. Універсальні шпаклівки використовують для стартових і фінішних робіт.

Шпаклівка універсальна цементна Основит Базсилк PC30 MW 20 кг, шар до 10 мм — 145 грн. Витрата суміші 1 кг/м² при шарі 0,1 см.

Шпаклівки роблять на основі цементу, гіпсу або полімерів. Цементні шпаклівки наносять на бетонні, цегляні, цементні, дерев’яні стіни. Випускають у сухому вигляді, фасують у мішки по 25 – 30 кг.

Цементні суміші не боються вологи, перепадів температур, не відшаровуються, якщо приміщення промерзає. Їх використовують для будь-яких приміщень, у тому числі кухонь, ванних, неопалюваних коридорів. Однак ці суміші усаживаются і тріскаються при висиханні. Підвищують пластичність за допомогою різних добавок. Цементні шпаклівки сохнуть до 2 діб.

Шпаклівка цементна стартова Forus К, 20 кг, шар до 5 мм — 165 грн. Витрата 1,0-1,1 кг/м² при товщині шару 0,1 см.

Гіпсові шпаклівки дають гладку поверхню, не вимагаючу шліфування. Їх укладають на будь-які основи. Не усаживаются, висихають за 2 – 6 годин. Але вони не такі міцні, як цементні, і вбирають вологу. Вологий шар відвалюється. У ванних кімнатах гіпсову шпаклівку укладають за умови, що там добре працює витяжка.

Шпаклівка «Старатели», гіпсова, 20 кг, фінішна, товщина шару до 10 мм — 149 грн. Витрата 0,9 кг/м² при товщині шару 0,1 см.

Полімерні шпаклівки значно дорожчі за цементні та гіпсові. Їх наносять шаром 1 – 2 мм як фінішне покриття.

Шпаклівка Teknos Ahrweicryl Feinspachtel Rapid, акрилова, 1,3 л — 656 грн.

Полімерні шпаклівки дають гладку поверхню, не вимагаючу шліфування. Водостійкі склади використовують для обробки фасадів.

Як заощадити

Витрата стартової цементної шпаклівки становить 1,0 – 1,8 кг/м² при товщині шару 1 мм. Для стіни площею 15 м² при товщині шару 10 мм і витраті 1,0 кг/м² на міліметр шару знадобиться 150 кг суміші. Універсальні суміші витрачаються так само, як і стартові — близько 1 кг на м² при товщині шару 0,1 см.

Фінішні суміші наносять шаром в 0,1 – 0,2 см. Середня витрата становить 0,05 – 1,0 кг/м². На 15-метрову стіну буде потрібно 15 кг.

Рекомендації щодо економії такі:

• не використовують шпаклівку для закладення нерівностей глибиною більше 5 см — для таких вад штукатурка обійдеться дешевше і шар буде міцнішим;
• не використовують фінішні суміші для усунення нерівностей глибше 0,2 см — вийде дорого. Вигідніше покласти стартову суміш, а поверх неї — фінішну.

Інші способи економії такі ж, як для штукатурних робіт: правильно вибирають шпаклівку, грамотно розраховують кількість, звертаються до досвідчених майстрів.

ВИРІВНЮВАННЯ ГІПСОКАРТОНОМ

Коли використовують гіпсокартон

Гіпсокартонний лист (ГКЛ) — гіпсова плита, обклеєна з обох боків щільним картоном. Випускають стіновий та стельовий гіпсокартон. Стіни вирівнюють листами товщиною 12,5 мм, довжиною 2000 – 3000 мм і шириною 1200 мм. Стельовий гіпсокартон має товщину 9,5 см, він менш міцний. На стінах його використовують рідко.

Гіпсокартон використовують, коли стіни завалені від вертикалі більше, ніж на 10 см.

ГКЛ безпечні для людини, тримають тепло не гірше пінобетонних блоків. Однак вони менш міцні, ніж штукатурка: їх можна розбити випадковим ударом молотка. Вони не втримають важку полицю, якщо попередньо в місцях кріплення під них не підкласти шматок дошки або фанери. Після монтажу листи потребують фінішного покриття: їх фарбують, обклеюють шпалерами або закривають легкою керамічною плиткою.

Гіпсокартонний лист Knauf 3000х1200х12,5 мм — 146 грн.

Гіпсокартонні листи монтують на каркас із металевих профілів або кріплять за допомогою клею та саморізів. Каркасний спосіб застосовують, коли треба вирівняти сильно завалені стіни. Враховують, що каркас зменшує розміри приміщення.

Як заощадити

Щоб заощадити, роблять таке:

• вибирають довжину листів, що відповідає висоті стель. У кімнаті висотою 2,5 м від кожного триметрового листа півметра піде у відходи;
• вирішують, чи потрібен каркас — він збільшує вартість робіт. Каркас знадобиться для вирівнювання завалених по вертикалі стін або коли кути явно відрізняються від прямих. Без каркаса також не обійтися при прямих стінах, поверхня яких настільки бугриста, що листи до неї не приклеїш;
• поверхню змонтованих листів шпаклюють і ґрунтують. Ґрунтовка скоротить витрати фарби та краще утримає шпалери.

Витрати на обшивку 15-метрової стіни з роботою та матеріалами в середньому становлять 6500 грн. Точну величину назве кошторисник ремонтної компанії.

ВИРІВНЮВАННЯ СТІНОВИМИ ПАНЕЛЯМИ

Коли використовують панелі

Стінові панелі використовують, коли хочуть вирішити одразу два завдання: вирівняти стіни та закрити їх фінішним покриттям. Лицьовий шар панелей імітує різні матеріали: декоративну штукатурку, дерево, цеглу, бетон, текстиль.

Частіше за все стіни вирівнюють панелями з деревних плит, пластику, гіпсовінілу, оскільки вони найдоступніші за ціною.

Деревні панелі роблять з деревно-волокнистих плит — ДВП, деревно-стружкових плит — ДСП, деревно-волокнистих плит високої щільності — HDF, плит з дрібнодисперсних фракцій — МДФ.

Панелі ДВП та ДСП містять феноли, шкідливі для здоров’я. У повітря феноли потрапляють у жарку та вологу погоду.

Панель ДСП ламінована Акація Лейкленд світла H1277 ST9, щільність 8,1 кг/м², розміри 2800х2070х10 мм — 1055 грн.

Стінова панель ДВП Isotex Interior, 2700х580 мм — 645 грн./шт.

У виробництві плит з дрібнодисперсних фракцій МДФ та плит високої щільності HDF феноли не використовуються. Крім того, ці панелі мають більшу вологостійкість.

Стінова панель МДФ Акватон Каньйон бежевий з тисненням, 2440х1220х6 мм, вага 10 кг — 550 грн.

Стінова панель HDF Акватон Флора Грін 2440х1220х3 мм, вага 10 кг — 450 грн.

Пластикові панелі роблять з полівінілхлориду (ПВХ). Вони водостійкі, не містять шкідливих речовин. Однак жовтіють на сонці та пошкоджуються, якщо при ремонтних роботах випадково вдарити чимось важким — наприклад, молотком.

Вагонка ПВХ біла, 3000х100х8 мм — 24 грн./шт.

3D-панель ПВХ «Пори року», 2700х250х8 мм — 145 грн./шт.

Гіпсовініл — гіпсова плита, покрита з обох боків картоном, поверх якого нанесений шар ПВХ-плівки товщиною 0,5 мм. На плівці друкують малюнок, що імітує різні оздоблювальні матеріали — від рогожки до крокодилової шкіри.

Гіпсовініл міцний, не вицвітає під сонцем, не містить шкідливих речовин. Але гіпс розбухає в приміщеннях з постійно підвищеною вологістю. У ванних кімнатах його застосовують, якщо там обладнана примусова витяжна вентиляція.

Панелі гіпсовінілові СТЕНПРОК —135 грн./м².

Стінові панелі монтують на клей або каркас із металевих профілів.

Як заощадити

Щоб заощадити, вимірюють висоту та довжину стін. Потім визначають кількість листів. Довжину та ширину панелей вибирають так, щоб у відходи потрапляв мінімум. Якщо можна обійтися без каркаса, садять плити на клей — роботи обійдуться дешевше.

Облицювання стіни панелями площею 15 м² при висоті стель 2,7 м і довжині стіни 5,5 м разом з роботами обійдеться від 5000 грн при облицюванні білою пластиковою вагонкою.

ПІДВОДИМО ПІДСУМКИ

Щоб не витратити зайвого і не втратити в якості, при вирівнюванні стін дотримуються таких правил:

• визначають обсяг та характер дефектів стін. Відхилення від вертикалі виявляють за допомогою виска, від горизонталі — рівнем, глибину западин та бугрів заміряють рулеткою;
• вирішують, яким способом виявлені дефекти будуть усувати. Завали стін від вертикалі та горизонталі понад 10 см вирівнюють гіпсокартоном або панелями на каркасі, такі ж вади до 10 см — штукатуркою, до 5 см — шпаклівкою;
• розраховують потрібну кількість оздоблювальних матеріалів, додаючи до них запас 10% на випадок псування;
• купують вибрані матеріали, орієнтуючись на характеристики, вказані на упаковці.

У будь-якому випадку звертаються до досвідчених майстрів — вони правильно розведуть суміш, грамотно нанесуть штукатурку, не зіпсують при обрізці гіпсокартон і панелі.

Ванну з туалетом об’єднують, щоб зробити санвузол просторішим. Але більше — не завжди краще. Розповідаємо, про що потрібно подумати, перш ніж ламати стіну.

ОБ’ЄДНУВАТИ ЧИ НІ?

Об’єднання буде розумним, якщо:

 
• площа ванної кімнати мала і в ній не поміщаються пральна машина, меблі;

 

• ванна кімната достатньо простора, але в квартирі не вистачає місця для зберігання речей;

 

• у новобудові з вільним плануванням організовують два різні за функціоналом санвузли.

У першому випадку отримують кімнату іншої конфігурації. У неї поміститься ванна, яка раніше не влазила, пральна машина. Один з дверних прорізів закладають — з’являється місце для шафи або пари полиць. Якщо для реалізації всіх інтер’єрних задумів місця, як і раніше, не вистачає, санвузол розширюють за рахунок коридору.

У другому випадку в квартирі є роздільний санвузол, причому ванна кімната досить простора. Господарі свідомо переносять унітаз у ванну, щоб отримати приміщення під гардеробну. Варіант розумний, якщо унітаз стане у ванній так, що коліна не впруться в стіну.

У новобудовах з вільним плануванням часто передбачені два санвузли. Якщо такий варіант здається надмірністю, один із санвузлів роблять суміщеним, інший зменшують так, щоб у ньому помістилися раковина та унітаз. На площі, що звільнилася, обладнують гардеробну, комору або за рахунок неї розширюють коридор.

Однак перелічені плюси втрачають вагу, якщо:

 
• у квартирі живе більше трьох осіб;

 

• у сім’ї хтось не згоден на ванну та туалет в одному приміщенні;

 

• не можна поєднати ванну з туалетом без порушення закону.

Якщо сім’я велика, і вранці всі поспішають на роботу, до вишу або до школи, до ванної вишикується черга.

Санвузол, суміщений з порушенням закону, загрожує штрафами та судовими позовами. Якщо змінені несучі конструкції, будинок може обвалитися.

Приймаючи рішення про об’єднання, зіставте доводи «за» з міркуваннями «проти». Виходьте з того, що хороші стосунки важливіші за зручності та інтер’єр. І вже в жодному разі не порушуйте закон — наслідки обійдуться дорого.

ЯК ОБ’ЄДНУЮТЬ ВАННУ І ТУАЛЕТ

Перелік робіт залежить від того, що збираються зробити: тільки знести перегородку чи ще й сантехніку встановити по-новому, прорубати нові двері.

У першому випадку прибирають перегородку, закладають її сліди на підлозі, стінах та стелях. У другому перекладають водопровід, каналізацію, електропроводку.

Найбільше пилу, бруду та шуму виходить при знесенні перегородок. Їх роблять із залізобетону, пінобетону, пазогребневих плит, гіпсу, посиленого залізною арматурою. У старих будинках вони можуть бути дерев’яними.

Цегляні, піноблокові та пазогребневі стінки руйнують перфоратором або кувалдою, або акуратно розбирають по блоках та цеглинках. У другому випадку пилу та шуму буде менше, а цілі блоки, що залишилися, можна використовувати повторно. Цеглу розбирають зубилом та молотком. Зубило забивають між цеглинами та знімають кожну окремо. Піноблоки вирізають болгаркою по швах між ними. Пазогребневі плити відокремлюють одна від одної ножівкою по дереву.

Бетонні та армовані гіпсові перегородки демонтують частинами. На стіні малюють сітку зі сторонами квадратів 40 – 50 см. Починають з верхнього кутового квадрата. По сітці свердлять перфоратором отвори на відстані 4 – 5 см один від одного. Потім з’єднують їх болгаркою — вона зрізає арматуру. Видаливши один квадрат, переходять до іншого в цьому ж ряду.

Коли перегородка знесена, перекладають водопровід, каналізацію, електропроводку, вирізують дверні отвори, виконують оздоблювальні роботи, встановлюють сантехніку.

ЩО МОЖНА І ЩО НЕ МОЖНА РОБИТИ ПРИ ОБ’ЄДНАННІ

Об’єднання приміщень відноситься до перепланування. Вимоги до неї та порядок проведення прописані у постанові уряду. В інших регіонах можуть бути свої законодавчі акти, але всі вони засновані на одному законі.

Постановою дозволено:

 
• демонтувати перегородки між туалетом та ванною кімнатою;

 

• приєднувати до санвузла нежитлову площу квартири за умови, що підлога приєднуваної частини гідроізольована;

 

• переносити санвузол у нежитлове приміщення квартири, якщо в ньому змонтовані вентканали та гідроізоляція підлоги.

Постанова забороняє:

 
• розташовувати санвузол над житловими приміщеннями нижньої квартири;

 

• розташовувати вихід із санвузла в житлову кімнату або на кухню (якщо в квартирі два санвузли, то вихід з одного з них можна зробити у спальню);

 

• збільшувати площу санвузла за рахунок житлових кімнат;

 

• демонтувати вентиляційні шахти та змінювати їх розміри.

Зазначимо нюанс, про який не всі знають. Коли санвузол розширюють, обов’язково гідроізолюють підлогу. Якщо зробити це самостійно, доведеться доводити житлоінспектору, що гідроізоляція не пропускає воду. Допустимих способів доказу два: розкрити підлогу і пред’явити гідроізоляцію «в натурі» або залити підлогу водою і чекати 24 години, чи не закапає на нижньому поверсі.
Доводити нічого не доведеться, якщо гідроізоляцію зробить організація, що має будівельний допуск СРО. В інспекції пред’являють договір з такою компанією та акт виконаних робіт.

ЯК УЗГОДИТИ ПЕРЕПЛАНУВАННЯ

Законодавство передбачає два варіанти узгодження перепланування: за ескізом та за проєктом. Які роботи проводять за ескізом, які за проєктом у Києві, розказано у постанові уряду. Мешканцям інших регіонів рекомендуємо звернутися до органу, наділеного повноваженнями узаконювати перепланування. Там можуть бути свої нюанси.

Перепланування за ескізом можливе, коли:

 
• розбирають ненесучі перегородки, крім міжквартирних;

 

• роблять отвори в ненесучих перегородках, крім міжквартирних;

 

• закладають отвори в перегородках та несучих стінах;

 

• ставлять перегородки, які не збільшують навантаження на перекриття;

 

• замінюють та встановлюють додаткове інженерне обладнання, якщо це не тягне за собою переобладнання по всій будівлі;

 

• демонтують інженерне обладнання та підвідні мережі, якщо не зачеплені діючі стояки холодного, гарячого водопостачання та каналізації.

Перепланування за ескізом можна узгоджувати після того, як роботи виконані. Викликають техніка БТІ, він відзначає зміни на плані квартири. Потім подають такі документи:

 
• заява;

 

• ескіз;

 

• свідоцтво про власність на квартиру або виписку з ЄДРН;

 

• технічний паспорт БТІ.

Відправляють документи до житлової інспекції. На квартиру виходить інспектор, звіряє ескіз та виконане перепланування. Якщо відмінностей немає, він складає та надсилає до БТІ акт виконаних робіт. Власник квартири знову звертається до БТІ та отримує новий план квартири.

Перепланування за проєктом передбачає, що потрібен проєкт. Без нього зроблені роботи не узаконять.

Проєкт знадобиться, якщо:

 
• приєднують до санвузла частину коридору;

 

• переносять санвузол у нежитлову частину квартири;

 

• переносять сантехніку в нежитлову частину квартири;

 

• зносять перегородку між туалетом та ванною та переносять вхідні двері в інше місце;

 

• встановлюють сантехніку, не зазначену на плані БТІ.

Якщо типовий проєкт не підходить, замовляють індивідуальний в організації, що має допуск СРО на проєктні роботи. Ціни — від 8000 грн.

Пакет документів залежить від видів робіт з перепланування. Які знадобляться в конкретному випадку, розкажуть консультанти житлоінспекції.

У будь-якому випадку надають:

 
• заява;

 

• свідоцтво про власність на квартиру або виписку з ЄДРН;

 

• технічний паспорт БТІ;

 

• проєкт;

 

• технічний висновок за проєктом.

Технічний висновок — документ про можливість виконання запланованих робіт. Він потрібен для індивідуального проєкту. Якщо несучі конструкції не зачіпаються, висновок видає організація з допуском СРО на проєктні роботи. Якщо зачіпаються, документ розробляє організація, що є автором проєкту будинку. Якщо автор вже не існує, кияни звертаються до проєктного інституту. Як діяти в таких випадках мешканцям регіонів, розкажуть у місцевому органі, який узаконює перепланування.

В ЯКОМУ ПОРЯДКУ ДІЯТИ

Послідовність дій при об’єднанні туалету та ванної наступна:

 
•  
  • зважують «за» та «проти»;

   

  • приймають рішення з урахуванням думки всіх членів сім’ї:

   

  • малюють план об’єднаного санвузла;

   

  • складають кошторис матеріалів та підраховують витрати;

   

  • відправляються на консультацію до житлоінспекції, де з’ясовують нюанси перепланування;

   

  • подають пакет документів для отримання дозволу на перепланування;

   

  • виконують роботи з об’єднання;

   

  • отримують у житлоінспекції акт про завершене перепланування;

   

  • звертаються до БТІ із заявою про внесення змін до техпаспорту квартири;

   

  • отримують новий техпаспорт.

</li.по>

Неузаконене об’єднання ванної та туалету принесе проблеми відразу ж або в майбутньому. Якщо перепланування не вказано в техпаспорті, квартиру не продаси. Не сподобається гучний ремонт сусідам, вони напишуть скаргу. Житлоінспекція встановить, що перепланування незаконне і через суд зобов’яже повернути квартиру в початковий стан.

Якщо власник не виконає рішення суду, квартиру продадуть з торгів задешево. З вирученої суми вирахують витрати на знесення самовільно зведених перегородок та прокладених труб, повторне оздоблення. Залишки віддадуть порушнику. Це будуть зовсім не ті гроші, на які можна купити таку ж квартиру.

Головне завдання облаштування маленької кухні — зберегти реальний та збільшити візуальний простір. Щоб її вирішити, треба вибрати меблі, техніку та втілити їх у відповідному стилі. Розповідаємо, як зробити практичною та зручною кухню в кімнаті площею 5 – 7 м².

ПЕРЕПЛАНУВАННЯ

Облаштування починають з планування. Планування — з вибору варіантів: залишити ту площу, що є, збільшити її або взагалі знести перегородку між кухнею та кімнатою.

Кухня в закритій кімнаті зручна, коли в кімнаті живе кілька людей. Той, кому вставати о 7 годині, не завадить тому, хто працював за комп’ютером до півночі і вранці нікуди не поспішає. Відкрите планування підійде для самотніх людей або коли всі лягають і встають одночасно. Але є обмеження.

Перенести або знести стіну — означає зробити перепланування. Житлова інспекція не дасть дозволу, якщо:

• зносять несучу стіну;
• зносять стіну в кухні з газовою плитою;
• переносять стіну, займаючи частину житлової кімнати;
• об’єднують кухню з лоджією.

Несучу стіну зносити не можна, тому що на неї спираються міжповерхові перекриття. Не буде опори, будинок піде тріщинами, а то й обвалиться.

Стіну в газифікованій кухні не прибирають з міркувань безпеки. З цієї ж причини не дозволять зняти двері та зробити замість неї відкриту арку, якщо в кухні стоїть газова плита. Можна поставити розсувні двері, але вони повинні щільно зачинятися і не мати наскрізних зазорів між стінами, підлогою та стелею.

Перенести стіну не дозволять, якщо розширена частина кухні опиниться над житловою кімнатою нижніх сусідів. Над коридором — можна. Не буде відмови для квартири на другому поверсі, якщо на першому — вестибюль, магазин або інші нежитлові приміщення.

У регіонах ці питання регулюються місцевими законодавчими актами. У будь-якому випадку перепланування узгоджують. Самочинна перебудова призведе до штрафів та судових розглядів. Суд може і з квартири виселити.

Перш ніж робити перепланування, малюють план розстановки меблів. З’ясовують, чи є у продажу кухонні гарнітури потрібних розмірів. Якщо ні, змінюють план або замовляють меблі, які впишуться в габарити кухні.

ОЗДОБЛЮВАЛЬНІ МАТЕРІАЛИ

Маленькі кухні оздоблюють тими ж матеріалами, що й будь-які інші. Використовують покриття, які не бояться води, побутових кислот, лугів, легко очищаються від бруду, стійкі до механічних пошкоджень. Однак додають важливу вимогу: оздоблення не повинно зменшувати простір реально та візуально.

Чим світліше оздоблення, тим більшою здається кімната. Фарби застосовують світлих пастельних тонів з природної гами: бежевий, блакитний, зелений, бірюзовий, фіолетовий. Шпалери вибирають світлі, з дрібним малюнком або смугасті. Горизонтальні смужки «розсувають» стіни, вертикальні «піднімають» стелю.

Інтер’єрна акрилова фарба матова Sikkens Alpha Tex S. F., 10 л — 4200.

Шпалери Theatre CW30852 Chelsea Decor Wallpapers, вініл, 10х0,53 м — 1100 грн./рулон.

Шпалери Aura Smart Stripes G23152, вініл, 10,05х0,53 см — 990 грн./рулон.

Кухонний фартух роблять зі світлої однотонної кахельної плитки, підвішують стінові панелі, замовляють скляні скіналі.

Плитка настінна Metrotiles, бежева, 10×20 см — 243 грн./м².

Фартух кухонний «Кераміка № 474», плита HDF, 244х60 см — 780 грн.

Скіналі, скло, 200х60 см — 2150 грн.

Для підлоги підійдуть світлий лінолеум, керамограніт, плитка. Щоб візуально збільшити площу підлоги, плитку кладуть по діагоналі.

Плитка керамічна Cersanit Alfa AZ4D302-63, 33х33 см — 156 грн./м².

Керамограніт Міленіум Сільвер, 80х80 см — 1150 грн./м².

Лінолеум Tarkett, колекція Bonus, «Tesco 1», ширина 3 м — 146 грн.

Візуально звужують простір темні шпалери та шпалери з великим малюнком, насичені теплі тони: червоний, коричневий, помаранчевий. Широкі панелі під дерево теж зроблять кімнату меншою, ніж вона є насправді.

Реально «з’їдає» дорогоцінні сантиметри каркас з металевих профілів для вирівнювання стін. Настінні профілі забирають 27 мм, листи гіпсокартону — 12 мм. В результаті загальна товщина стіни збільшується на 4 см, на стільки ж зменшується простір кімнати.

Каркас монтують, коли без нього не обійтися. Наприклад, якщо стіни завалені від вертикалі більше, ніж на 5 см, і штукатуркою їх не вирівняєш. Друга причина: стіни погано тримають тепло. Тут каркас потрібен, щоб укласти шар утеплювача між профілями. У такому випадку гіпсокартон оздоблюють матеріалами, що візуально збільшують простір.

Якщо інтер’єр у пастельних тонах здається нудним, додають контрастні акценти. Але в малих дозах. Букета червоних троянд у білій кухні або бузкового панно 30 на 40 см у бежевій цілком достатньо.

ОСВІТЛЕННЯ

Якщо в маленькій кухні багато світла, вона здається просторішою. Щоб у приміщення потрапляло більше сонячного світла, на вікна вішають легкі напівпрозорі фіранки або жалюзі.

У маленькій кухні використовують дві схеми освітлення:

• загальне джерело світла та підсвічування обідньої зони, зони готування;
• тільки локальні джерела для кожної із зон.

За будь-якого сценарію світильники розташовують так, щоб не залишалося затемнених кутів. Вони візуально зменшують розміри кімнати.

Першу схему освітлення реалізувати простіше. Загальний стельовий світильник рівномірно освітлює кімнату — залишається додати світла в зони.

Загальний прилад не повинен бути великим. Габаритна люстра на підвісі занизить стелю та перетягне увагу на себе. Занадто маленька теж не підійде: вона підкреслить розмір кімнати. Оптимальний світильник — 30 – 35 см у діаметрі та без підвісу.

Стельова люстра IDLamp Elda 853/3PF-Blackchrome — 768 грн.

Низьку стелю підніме люстра з ріжками догори. Вона створить на стелі світлотіні, які стануть ненав’язливим декором.

Стельова люстра KL.6506-3-S WH-08597 — 780 грн.

Витягнута кухня буде освітлена рівномірніше, якщо замість круглої люстри підвісити прямокутну шину з кількома лампами. Їх можна повертати, змінюючи напрямок світла.

Спот Lightstar 210138, метал, довжина 45 см — 890 грн.

Світла зі стелі недостатньо для освітлення робочої зони. Людина встала біля плити та закрила його собою. Стільницю, мийку, плиту освітлюють окремо точковими світильниками або світлодіодною стрічкою. Їх розташовують так, щоб світло падало на потрібні поверхні, а не било в очі. Найкраще місце — під підвісними шафами.

Світлодіодний світильник BRADEX Світлячки TD, вбудований, 6,5 см, 3 шт. — 110 грн.

Світлодіодна стрічка SMD 3528, 300 Led, IP65, 12V, 5 м — 35 грн..

Блок живлення SP 12030 до світлодіодної стрічки — 223 грн.

Лампи для робочої зони вибирають з природним білим кольором. Колір вказано на упаковці у вигляді колірної температури в кельвінах. Природний колір відповідає температурі 3500 – 5000 К. Лампи з холодним світінням — вище 5000 К — спотворюють колір продуктів: м’ясо здасться несвіжим, кавун — недозрілим.

Обідню зону підсвічують окремим світильником. Якщо його підвісити невисоко над столом, він стане значущим елементом дизайну кімнати.

Підвісний світильник Arte Cucina A4020SP-1WH, діаметр 36 см, довжина підвісу 33 — 78 см — 430 грн.

Якщо загальний світильник не вішають, то зони освітлюють більш ретельно. На кожну знадобиться хоча б по два світильники в різних точках, щоб не створювати різких тіней. Тіні роблять кімнату меншою.

СТИЛІ ІНТЕР’ЄРУ

Оптимальними для маленької кухні стануть стилі, в яких використовується багато світла і мало декоруючих деталей. Підійдуть мінімалізм, модерн.

Мінімалізм — це:

• багато повітря,
• мало декору,
• нейтральні кольори,
• прямі або ламані лінії,
• вбудована, без вишукувань, техніка та меблі в єдиному стилі.

Білий колір візуально збільшує розміри кухні.

Модерн відрізняється:

• поєднанням прямих і плавно вигнутих ліній,
• глянцевими поверхнями,
• простотою декору,
• різноманітністю фактур.

У маленькій кухні надлишок фактур внесе безлад. Достатньо 2 – 3 матеріалів.

Стиль визначають для того, щоб інтер’єр виглядав завершеним та упорядкованим. Якщо оформляти кухню, не дотримуючись орієнтирів, вийде незручна та дратівлива для очей комора. Стиль вибирають, виходячи зі своїх уподобань. Стилі можна комбінувати.

ЕРГОНОМІКА

Ергономікою називають науку, яка полегшує працю, робить її більш ефективною та безпечною. Ергономіка кухні — таке розташування кухонних меблів та техніки, при якому все під рукою.

На будь-якій кухні можна виділити три зони:

• зона зберігання продуктів — холодильник,
• зона підготовки — мийка,
• зона приготування страв — плита.

Головний постулат кухонної ергономіки: зони знаходяться в кутах рівностороннього трикутника на відстані 2 – 3 кроки від його центру. Тоді вони однаково доступні, і не треба робити зайвих рухів.

У квадратну кухню краще поставити кутовий гарнітур. Тоді біля протилежної стіни залишиться місце для невеликого обіднього столу. Якщо на кухні не обідають, підійде гарнітур П-подібної форми. У вузькій та витягнутій кухні блоки гарнітура та техніку розміщують вздовж однієї стіни, інакше прохід стане незручно вузьким. Можливо, навіть відкрити повністю дверцята духовки не вийде.

Щоб зручно розставити техніку та меблі, господині та іншим членам родини треба прислухатися до себе. Згадати, кому і що доводиться робити найчастіше, в якій послідовності діяти.

Ланцюжки можуть бути такі:

• дістав — помив — приготував — прибрав;
• дістав — підігрів — поїв — прибрав;
• дістав — поїв — поклав у мийку.

Меблі та техніку розставляють, орієнтуючись на найчастіші або трудомісткі ланцюжки. Висоту обробного столу, мийки, плити підбирають за зростом людини, яка готує. При зрості до 160 см робочу поверхню розташовують на висоті 75 — 81 см. Якщо зріст становить 160 — 180 см, оптимальною буде висота стільниці від 86 до 92 см. Кухар вищий за 180 см — стільницю піднімають на висоту 1 м.

У маленькій кухні вішають високі шафи — у них більше полиць. На верхніх полицях тримають речі, які потрібні рідко. На середніх ті, що потрібні час від часу, на нижніх — які використовують щодня. Відкриті полиці на стіні використовують дозовано. Якщо їх багато, вони перевантажують інтер’єр.

Не залишають без уваги підвіконня. Воно стає частиною обробної поверхні або обіднього столу. На ньому тримають електричний чайник, кавоварку, тостер. Під ним ставлять шафу для сміттєвого відра, миючих засобів.

ПІДСУМУЄМО

Маленьку кухню облаштовують, дотримуючись певних правил. Вони допомагають зробити кухню зручною та красивою.

В облаштуванні маленької кухні важливі деталі — у плануванні, освітленні, підборі та розстановці техніки, меблів. Знадобиться докладний та точний план дій на кожному етапі. Скласти план допоможе дизайнер. Він розпише, де ставити розетки, вимикачі, запропонує варіанти оздоблення, підбере кухонний гарнітур та впише його в простір кімнати.

Витрати на дизайнера окупляться. Він врахує побажання щодо цін на матеріали, передбачить нюанси оздоблення, і потім не доведеться нічого переробляти. Кухня вийде дійсно зручною та практичною.

🔎 Авторський нагляд — це контроль виконуваних будівельних робіт з боку авторів архітектурно-дизайнерського проекту на відповідність проектної документації.
Нагляд включає суворе дотримання робочих креслень проекту, його технічних характеристик та художніх задумів дизайнера. Такий контроль також забезпечує реалізацію об’єкта згідно з затвердженим календарним графіком і будівельними нормами.

📂 Послуги з авторського нагляду:
1. Візити дизайнера на об’єкт (до 4-х разів на місяць, тривалість кожного — до 2-х годин).
2. Участь дизайнера у підборі матеріалів та декору у шоу-румах чи магазинах (до 2-х разів на місяць, до 3-х годин за виїзд). Додаткові виїзди оплачуються окремо.
3. Необмежені телефонні консультації (з 10:00 до 19:00).
4. Консультації для підрядників та інших фахівців, залучених до реалізації інтер’єру.
5. Допомога у виборі меблів, декору та функціонального наповнення.
6. Складання комерційних пропозицій щодо матеріалів.
7. Підбір аналогів обраних матеріалів (за потреби).
8. Контроль відповідності будівельних робіт дизайн-проекту.
9. Видача додаткових інструкцій будівельникам.

Вартість авторського нагляду: 50$ за 1м².

📱 Замовити послуги або дізнатися більше:
+38(099) 360 19 00

Комфортна спальня неможлива без ліжка — на дивані не виспишся так, як на ортопедичному матраці. Але для нього потрібно знайти місце в кімнаті, яка ще й вітальня, і робочий кабінет. Розповідаємо, як облаштувати спальню в однокімнатній квартирі.

СПАЛЬНЯ ЗА ШИРМОЮ АБО ШТОРОЮ

Найпростіший спосіб — закрити ліжко ширмою або шторою. Вони коштують недорого, займають мало місця, їх легко прибрати, коли вони не потрібні.

Ширми бувають двох видів: каркасні та гнучкі.

Каркас роблять із дерева, легких металів, пластику. На нього натягують тканину, щільний папір або вставляють пластини з ПВХ. Такі ширми складаються з однієї або кількох стулок. Ширина стулок варіюється від 0,4 до 0,6 м, висота — від 1,5 до 1,8 м. Багатостулкові перегородки складаються як дитяча книжка-розкладачка. Вони мають ніжки або колесика, що забезпечують стійкість.

Ширма з тканиною «Модерн», каркас із бука, 6 секцій, висота 180, загальна довжина 300 см — 3900 грн.

Гнучкі ширми роблять із довгих тонких рейок, трубок, пластин, з’єднаних між собою. Їм надають будь-яку конфігурацію: кут, хвилю, спіраль. Зберігають згорнутими в рулон.

Ширма-перегородка гнучка «Стіна-бук», 200х250 см — 2950 грн.

Штори кріплять на карнизи, які встановлюють у стіни або стелю. Полотна нарізають із щільної тканини.

Штора підвісна «Щільна бамбукова стіна», 145×265 см, 2 шт. —1980 грн.

У кімнатах з натяжною стелею стельові карнизи монтують до того, як натягнуть плівку. Для карниза облаштовують нішу. Якщо плівка вже натягнута, у ній роблять отвори для кріплення карниза до основи стелі.

Настінні карнизи не кріплять до одношарових гіпсокартонних перегородок — вони їх не витримають.

СПАЛЬНЯ ЗА ПЕРЕГОРОДКОЮ

Стаціонарні перегородки ставлять, коли ділять кімнату на дві ізольовані частини. Перегородки збирають із гіпсокартону або купують розсувні. Якщо в кімнаті лише одне вікно, частину перегородки роблять із прозорих матеріалів, щоб за неї проникало природне світло.

Гіпсокартонні перегородки кріплять на каркас із металевих профілів. Профілі з обох сторін обшивають листами гіпсокартону. Між листами укладають плити з мінеральної вати — вони затримують звук. Листи шпаклюють, фарбують або обклеють шпалерами.

Гіпсокартон Knauf ГСП-А, 1500x600x12,5 мм — 58 грн/шт.

Профіль напрямний (ПН) Knauf, 50x40x3000 мм — 98 грн/шт.

Прохід закривають дверима. Для монтажу знадобляться дверне полотно, коробка, наличники, добірні планки.

Полотно дверей глухе Честер Емаль Білий 200×60 см — 2540 грн.

Наличник Емаль Стандарт Білий 7х214 см — 125грн/шт.

Коробка GLATUM телескопічна білий дуб — 350 грн.

Планка притворна Verda Ліана стандарт дуб білений 32х10х2070 мм — 26грн/шт.

Телескопічна коробка, наличники та добори дозволяють зібрати двері без цвяхів, як конструктор. Ціни на монтаж перегородок із гіпсокартону починаються від 250грн/м².

Розсувні перегородки дозволяють змінювати простір кімнати. Вони рухаються по рейках, встановлених на підлозі, підвішених до стелі або стін.

Перегородки з нижньою рейкою розсуваються безшумно, але вимагають вскриття підлоги. У пази з часом набивається пил і сміття, і панелі рухаються повільніше.

Перегородки з опорою вгорі вібрують і шумлять, коли рухаються. Але на підлозі роботи не проводять, що скорочує терміни монтажу. Для кімнат із натяжними та підвісними стелями підійдуть перегородки, опора яких кріпиться на стіні.

Обираючи стаціонарні перегородки, враховують, що вони «з’їдають» простір кімнати. Крім того, їх не можна прибрати, тому такі перегородки ставлять, коли без них справді не обійтись. При цьому прораховують, чи поміститься в кімнаті інша меблі, від чого доведеться відмовитись.

СПАЛЬНЯ НА ПОДІУМІ

Подіум — підвищення, на яке ставлять ліжко або кладуть матрац. Подіум збирають або купують готовий. Для монтажу збірного підвищення використовують дошки, дерев’яні плити, пластикові панелі. За бажанням всередині роблять ніші або ящики для зберігання постільної білизни та інших речей, облаштовують сходинками, монтують підсвітку.

Зовнішній вигляд саморобного подіуму залежить від майстерності виконавців та дизайнерських поглядів господарів. Збірний каркас фарбують, облицьовують шкірою, пластиком, шпоном. Він обійдеться в 900-5000 грн. залежно від конструкції, розмірів та матеріалів.

Готові подіуми різноманітні за розмірами, фактурами та кольорами. Вони підійдуть до різних інтер’єрів. У них передбачають ящики, полиці.

Ліжковий бокс Site Box Mr.Mattress, 140х190 см, висота ніжок 5 – 15 см, два ящики 20х60 см — 9000 грн.

У подіумі можна зберігати речі, тому меблі знадобиться менше. Крім того, він упорядковує інтер’єр.

СПАЛЬНЯ-ТРАНСФОРМЕР

Трансформерами називають конструкції з кількома функціями: шафа-ліжко, стіл-ліжко. Вони економлять місце в невеликій кімнаті. Вночі це ліжко, вдень — висока шафа, що звільняє 4 — 8 м² площі, або робочий стіл з полицями над ним.

Ліжко-стіл, Mobi Домініка 465 — 6500 грн.

Односпальне ліжко-трансформер Мерлін 5 – 9500 грн., інтернет-магазин «Перший меблевий». У складному стані виглядає як шафа.

Виробники оснащують трансформери підсвіткою, електромеханізмом складання. Поверхні оздоблюють натуральним шпоном, шкірою, пластиком, що імітує різні матеріали. Ціни на таку меблі коливаються від 4000 до 200000 грн.

ЯК ОБРАТИ ВАРІАНТ ОБЛАШТУВАННЯ СПАЛЬНІ

Насамперед купіть зручне ліжко або матрац. Без них спальні не буває. Водночас врахуйте, що для ліжка знадобиться місце. Щоб його знайти, подумайте, яка меблі знадобиться обов’язково, від якої можна відмовитись.

Потім визначтеся, з якою метою задумуєте зміни. Причини зводяться до двох варіантів:

• зонирувати кімнату і тим самим зробити її більш затишною, а спальне місце — більш комфортним;
• відокремити спальні місця членів родини.

Якщо зонуєте кімнату для затишку, відділяйте спальню візуально. При такому підході заощадите площу. Підніміть ліжко на подіум, пофарбуйте стіни біля нього фарбою іншого кольору або обклейте шпалерами іншого відтінку. Економно організують простір трансформери. Виділити спальну зону можна також світлом, встановивши в кімнаті точкові світильники.

Якщо завдання — закрити спальну зону від сторонніх очей і звукоізолювати її, ставте стаціонарну перегородку. Вона «з’їсть» певну площу, тому попередньо подумайте, як компенсувати втрату. Наприклад, подивіться, чи можна розібрати або пересунути перегородку між кухнею і кімнатою.

Враховуйте, що демонтаж і спорудження ненесучих перегородок відноситься до перепланування, яку роблять за ескізом. Це означає, що проект не складають. Зміни вказують від руки на плані квартири і з пакетом документів відправляють на узгодження до житлової інспекції. Перепланування за ескізом узгоджують до проведення робіт або заднім числом, коли вони вже виконані.

Коли мета облаштування визначена, оберіть спосіб, за допомогою якого будете її досягати. Він перш за все залежить від ваших фінансових можливостей. Обклеювання частини стіни шпалерами, які відрізняються від основної обробки кімнати, обійдеться в 500 – 1500 грн., ліжко-трансформер — у 7000 – 8000 грн.

Зверніть увагу на конфігурацію кімнати. Якщо в ній є ніша, використовуйте під спальню її. Вона вже закрита з трьох сторін, і декорувати потрібно лише «фасад».

У будь-якому разі враховуйте інтер’єр, загальний стиль, кольорову гаму кімнати. Подивіться фото варіантів зонування в інтернеті, візьміть за основу сподобані варіанти, додайте до них власні рішення. Облаштувати комфортну й економну за витратами спальню в однокімнатній квартирі цілком можливо, якщо підійти до справи розумно й творчо.